Пояснення Святої Літургії: просто і доступно

Читай також

  • 130 років першої Святої Літургії Андрея Шептицького
  • «Недільний корпоратив»
  • Три молитви для того щоб бути зосередженим на Святій Літургії
        • Пояснення Святої Літургії: просто і доступно

          Служба Божа – це найголовніша молитва в житті кожного християнина, адже її заповідав нам молитися сам Ісус Христос.

          Ключовим моментом в цій молитві є Таїнство Пресвятої Євхаристії – перетворення хліба й вина на Тіло і Кров Спасителя, та споживання цих дарів. „Чиніть це на мій спомин” (Лк. 22, 19), − сказав Христос своїм учням під час першої Служби Божої. Однак, на практиці, Служба Божа є далеко не найголовнішою молитвою в житті поодиноких віруючих.

          Чимало є таких, хто не розуміє значення та змісту цієї молитви. Інші тримаються переконання, що не обов’язково брати участь у Службі Божій – вистарчає помолитися удома будь-яку, чи свою улюблену молитву. Часто можна зауважити, що інші молитви, дев’ятниці до святих та ін., є набагато важливішими для деяких християн, ніж Служба Божа.

          Одного разу, я спитав старшу жінку, що не ходила на Службу Божу:

          − Чому ви не ходите на Службу Божу?

          − А навіщо? Я молюся удома. Хіба це не одне й те саме? − відповіла жінка.

          − Молитися удома і брати участь у Службі Божій, це не одне й те саме, − відповів я і додав: − Усі наші молитви, жертви, милостині, пости й т.д., не гідні того, щоб рівнятися по своїй вартості із Службою Божою. Послухайте, що сказав святий Лаврентій: „Служба Божа миліша Господу Богу, ніж заслуги всіх людей і ангелів”. Ми більше подобаємося Богові, коли візьмемо повну участь у Службі Божій, ніж усіма своїми молитвами, постами й добрими ділами. На Службі Божій, ми більше надолужуємо Богові за наші провини, ніж своїми, навіть найстрогішими покутами та умертвленнями. „Служба Божа, − сказав святий Киприян, − це лік на наші немочі; це всепалення за наші провини”.

          − Я б ходила на Службу Божу, − відповіла жінка, − але я нічого не розумію, коли вона відправляється.

          − Що саме ви не розумієте, − спитав я.

          − Взяти хоча б різні церемонії, які відбуваються під час Служби Божої.

          − Зараз я вам поясню. – Служба Божа, це відновлення Страстей і Смерті Ісуса Христа.

          − Але ж Ісус помер один раз. Навіщо Йому ще раз умирати? – здивовано зреагувала жінка.

          − Ісус помер раз на Голгофі, але не все людство було присутнє під час Його смерті у підніжжя хреста. Тому він встановив відновлення своєї смерті безкровним способом, щоб усі люди, аж до кінця світу, могли бути принаймні при віднові Його смерті та користати з неї так, наче б були при Його дійсній смерті на Голгофі.

          − Розумію, − сказала жінка, − але для чого стільки різних церемоній?

          − Щоб пригадати нам найважливіші події з життя Спасителя.

          − Які події?

          − На Службі Божій, відтворене ціле життя Ісуса Христа.

          − В який спосіб, церемоніями та обрядами?

          Наша українська Служба Божа складається з трьох частин, − почав я пояснювати: Проскомидії, Літургії Слова і Літургії Жертви. Проскомидія, це приготування до Служби Божої, коли священик, на бічному престолі, який називається проскомидійник, ставить на дискос Агнець та частиці, а до чаші вливає вино з краплиною води. Під час освячення, цей шматок хліба й вино, перемінюється в Тіло і Кров Христа Спасителя, після того, як священик, вказуючи на них, проголошує слова Христові: „Це моє Тіло”, „Це моя Кров”.

          Проскомидія також пригадує нам народження Ісуса Христа у Вифлеємському вертепі. Саме тому священик відправляє її не на головному, а на бічному престолі, пригадуючи цим, що Спаситель народився поза містом, а не в самому Віфлеємі.

          Над дискосом, під час Проскомидії, ставиться зірка, яка символізує віфлеємську зірку, що з’явилася з народженням Ісуса й показувала мудрецям зі Сходу місце, де народився Месія.

          − А що означає Літургія Слова?

          − Після Проскомидії, словами: „Благословенне Царство Отця і Сина і Святого Духа”, починається друга частина Служби Божої, яка називається Літургія Слова. Ця частина присвячена публічному, апостольському життю Ісуса Христа, його появі між людьми і проповідуванню Божого Царства. Він об’явився несподівано між людьми. Ніхто навіть не сподівався, що цей звичайний тесля, син Йосифа і Марії, є Божим Сином, про якого сповіщали пророки і про якого оспівувалось в старозавітніх псалмах. З його появою мовкнуть всі пророки, адже вони пророкували про нього. В цій частині Служби Божої читається Євангеліє, яке є не просто книгою про життя Ісуса Христа. Це, як казав апостол Іван, живий „Бог-Слово”, яким все постало в цьому світі (Пор. Ів. 1, 1-3), і який об’явився нам в людському тілі і говорив до нас нашими людськими словами.

          − А що означає Літургія Жертви?

          − На Службі Божій, після читання Євангелія і молитов, відбувається Великий Вхід, під час якого священик переносить Чесні Дари хліба і вина, з проскомидійника на престол. Цей вхід символізує в’їзд Ісуса Христа в Єрусалим, де має відбутися Тайна Вечеря, на якій хліб і вино будуть перемінені в тіло і кров Господню і де він має принести себе в жертву. Цим Великим Входом розпочинається третя частина Служби Божої, яка називається Літургія Жертви. Під час цього входу ми співаємо херувимську пісню: „Ми херувимів тайно являючи…”.

          Співаючи цю пісню, ми символічно супроводжуємо Ісуса Христа, подібно як супроводжували його апостоли і самі ангели під час в’їзду в Єрусалим. Дари, з якими відбувається Великий Вхід, не є ще освяченими і переміненими. Але це вже не просто хліб і вино, не просто земні плоди. Це дари, які прийняв в свої руки сам Бог, це немов би тіло, в якому має з’явитися нам Ісус Христос.

          Літургія Жертви пригадує нам і відтворює Страсті, Смерть, Воскресіння та Вознесіння Спасителя.

          Під час Освячення хліба і вина, слова „Прийміть, їжте, це – моє тіло… Пийте з неї всі, це є кров моя…”, пригадують нам і відтворюють Страсті та Смерть Ісуса на Голгофті. Роздроблення та вкладення частинки освяченого Агнця до чаші, представляє Воскресіння Спасителя. Його душа наново злучилася з тілом. Перед Святим Причастям священик, вкидаючи до освяченого вина частичку Агнця, злучає Тіло з Кров’ю Спасителя, що довершилося в хвилині Його славного Воскресіння.

          Піднесення Чаші після Святого Причастя з виголосом „Спаси Боже людей твоїх і благослови спадкоємство твоє”, пригадує нам Вознесіння Воскреслого Спасителя до неба після сорокаденного побуту з учнями на землі.

          − Тепер розумію, яке значення має Служба Божа і що означають її частини, − сказала жінка −. Але я б хотіла ще знати, що означають поодинокі церемонії. Що означають, наприклад, Антифони?

          − Антифони – це витяги зі Святого Письма, до яких додані заклики до Матері Божої чи Святих. Антифонами, ми просимо Ісуса помагати, благословляти нас через заступництво Богородиці чи Святих, що заступаються й моляться за нас у небі й так роблять милішими Богу й більш успішними наші благання.

          − А чому вони називаються Антифонами?

          − Слово Антифон означає „той, який звучить у відповідь”. Це діалогічний спосіб почергового співу соліста і хору (або двох частин хору), що ніби відповідають один одному. Антифон запозичений з старогрецької трагедії, де хор поділявся на два півхори. Антифоном називається також жанр літургійних піснеспівів, що виконуються хором у діалогічний спосіб.

          − А що це за пісня „Єдинородний Сину”?

          − Це опис життя Божого Сина праворуч свого Отця у вічності та Його місії на землі після втілення. Божий Син стався чоловіком, страждав і помер за наше спасіння. Він − рівний у всьому Отцеві, тому, Йому належиться вічна слава.

          − А як називається церемонія, коли священик бере Євангелію і обносить її довкола престолу? І що це означає.

          − Це Малий Вхід. Він пригадує нам появу та хрещення Ісуса у ріці Йордані. Це ріка, що протікає через Палестину й вливається у Мертве море, яке постало на місці Содоми й Гомори, знищених Богом вогнем за їхню неморальність.

          − А чому перед священиком при церемоніях, завжди йде свіченосець?

          − Свіченосець пригадує нам святого Івана Христителя, що приготовляв людей до приходу Месії, проповідуючи над рікою Йордан.

          − А чому священик дає цілувати людям Євангелію?

          − В Євангелії міститься наука Ісуса Христа. Святе Євангеліє символізує самого Ісуса Христа, який є Правдою, та міститься у своєму слові.

          − А що означають тропарі?

          − Це короткий опис життя та подвигів Ісуса Христа, Пречистої Діви чи Святих, щоб ми могли наслідувати їх чесноти й життя.

          − А чому священик читає Євангеліє обернутим до людей?

          − Щоб усі могли чути Христову науку та жити так, як Христос навчає, бо ж Євангеліє, це наука Ісуса, яку євангелісти передали нам після Смерті Христа.

          − А що означає обхід зі святими Дарами?

          − Це Великий Вхід, що пригадує нам, як я вже казав, − в’їзд Ісуса до Єрусалиму на Квітну неділю. Ми ж, присутні у церкві, маємо прославляти Бога на землі, як Херувими прославляють Його в небі, бо ми, немов земні ангели. Те, що ангели роблять у небі, люди мають робити на землі, тобто прославляти Бога.

          − А чому священик, під час молитви „Вірую” закриває очі покрівцем?

          − Щоб показати, що ми не бачимо те, у що віримо, а побачимо це аж в небі.

          − Що означають слова „Це моє Тіло”? Звідки Церква взяла ці слова?

          − Це слова самого Спасителя, якими Він установив Пресвяту Євхаристію.

          − А що означає „Достойно є…”?

          − Це пісня на честь Пречистої Діви Марії, що народила Ісуса. Без Діви Марії, ми б не мали Ісуса, а без Ісуса не було б Служби Божої. За це велике добродійство належиться похвала Богородиці.

          − А чому на Службі Божій молимося „Отче наш…”?

          − Тому що наближається Святе Причастя, яким ми єднаємося з Ісусом і через Нього − з Небесним Отцем. Тому, перед Причастям належить звернутися до Нього цим словом „Отче”.

          − А чому священик, перед самим Причастям виголошує „Зі страхом Божим і вірою приступіть”?

          − Бо до Бога треба наближатися з пошаною та живою вірою, інакше Святе Причастя не буде прийняте належно і не принесе нашій душі великої користі.

          − Коли ж треба приступати до Причастя?

          − Причащатися треба принаймні раз на рік. Але можна приймати Причастя часто, навіть щоденно, як це робили перші християни та й ще тепер роблять побожні християни, адже Ісус у Пресвятій Євхаристії – це пожива нашої душі. Як тіло нидіє без їжі, так душа – без Святого Причастя. Якщо ми не приймаємо св. Причастя на Службі Божій, то ми не беремо повну участь у цій літургійній молитві, а лише часткову. Лише приймання св. Причастя робить нашу участь у Службі Божій повною.

          − А чи потрібно завжди сповідатися перед Святим Причастям?

          − Ні, вистарчає раз на тиждень. Можемо завжди приймати Євхаристійного Христа, якщо ми без важкого гріха на сумлінні.

          − А як треба причащатися?

          − Потрібно прийти й відкрити уста. Не можна дотикатися устами до ложечки, якою священик роздає Причастя, бо це не гігієнічно.

          − Що ж треба робити перед і після Святого Причастя?

          − Перед Причастям потрібно приготуватися: розбудити в собі акт віри, покори й бажання прийняти Євхаристійного Ісуса. А після Причастя, треба відбути чверть-годинне благодарення, тобто подякувати Ісусові за всі ласки, які Він нам дав у Святому Причасті.

          − Дякую вам, отче, за пояснення вартості Служби Божої, − сказала мені пані. − Відтепер я не пропущу жодного разу, коли вона буде відправлятися у нашій Церкві. Тепер я розумію, що Служба Божа є найважливішою молитвою у християнському житті і найбільшим даром для нас на цій землі. Розумію, що беручи повну участь у Службі Божій, я буду брати повну участь у житті Ісуса Христа, немовби наново його переживаючи.

          Розмова з вищезгаданою жінкою, наштовхнула мене на думку, що в основному, християни не до оцінюють вартості Служби Божої із-за незнання її змісту. Вистарчає, щоб ми замислилися над значенням цієї літургійної молитви та над її змістом, і одразу наше відношення до неї змінюється. Апостол Павло казав, що: „Буду молитися духом, і розумом буду молитися. Буду співати духом, і розумом буду співати” (1 Кор. 14, 15). Нехай вище описана розмова, у якій можна знайти пояснення Служби Божої, послужить нам в тому, щоб беручи участь у Службі Божій, ми не були лише пасивними слухачами, а щоб наш дух і розум були цілковито задіяні у цьому найбільшому таїнстві Церкви, встановленому самим Ісусом Христом.

          о. Павло Райчинець ЧСВВ

          Читай також

        • 130 років першої Святої Літургії Андрея Шептицького
        • «Недільний корпоратив»
        • Три молитви для того щоб бути зосередженим на Святій Літургії
          • Оціни

            [ratemypost]

               

              Коментарі

              • Наталія    19.07.2022 о 02:39

                Скажіть , будь ласка, яку молитву моляться віряни під час слів отця « прийміть, їжте….»
                Дякую! Слава Богу

              • Оксана    03.04.2020 о 14:07

                Я хочу запитати що таке Кивот і чи це він розміщений на престолі і що в нього ховають?

              • Тарас    02.01.2019 о 14:56

                Дякую за тлумачення Святої Літургії ! Я великий грішник , бо молюся сам вдома перед образами ! Молюся два рази на день: зранку – за допомогу у виконанні справ Божих , захисту від “людського вчинку лихого та диявольського підступу” і введення в Царство Боже ; ввечері – за прощення гріхів денних здійснених “словом , ділом і думкою” і подання “тихого і мирного сну”

              • Oksana    20.08.2018 о 07:44

                Велике велике ДЯКУЮ.

              • Чому у Літургії Візантійського обряду співається:
                1) „…Єдин Свят, Єдин Господь, — Ісус Христос — на Славу Бога Отця!”?
                чи Господь-Отець перестав бути Святим?
                2) „…хай же Твоєму Імени Співає Всевишній”?
                чи Всевишній мав би Співати Господу, а чи не Господь мав би співати на Честь Господа-Отця?

                Мені так виглядає, що Служба Божа у Візантійському обряді більш спрямована на Господа Ісуса Христа, а не Господа-ОТця?

                • Бажано перед цитуванням перевіряти текст за молитовником, а не на слух. Тоді б Ви помітили, що в першому антифоні співається не “хай же Твоєму Імени Співає Всевишній”, а “Благо є сповідуватися Господеві, і співати імені Твоєму, Всевишній”. Тобто, не Всевишній буде комусь співати, а ми (народ Божий) будемо співати Йому.
                  Подібно із співом “Свят, Свят, Свят” на анафорі. Повний текст є таким: “Свят, свят, свят Господь Саваот, повне небо і земля слави Твоєї, осанна в вишніх. Благословен, хто йде в ім’я Господнє, осанна в вишніх”. Перше речення – це цитати з Ісаї 6,3 – так прослявляли Бога Серафими (звертаю увагу, що це було ще в Старому Завіті, тому звернення тут саме до Бога-Отця). Друге ж речення – цитата з Євангелія, саме так вітали Христа люди, коли Він на осляті в’їжджав в Єрусалим.

                  Літургія – це справді спомин цілого життя і жертви Ісуса Христа, однак обов’язково в контексті одночасного буття Христа людиною і Сином Божим, “Єдиносущного з Отцем”.