Загальноприйнятих причин, що можуть стати поштовхом для такого процесу маємо дві – мучеництво та через життя героїчної доброчесності. Папа Франциск, у останньому апостольському посланні «Gaudete et Еxsultate», немовби натякає на третій шлях – через свідоме посвячення власного життя для спасіння інших. Папа вирішив підкреслити наскільки особливими є вчинки людей, які до прикладу, їдуть допомагати у країни, що є осередком смертельних хвороб тощо. Цей «процес приготування» з точки зору людського розуміння є досить простим.
Культ святих одна із найстарших традицій Церкви. Саме через це Церква намагалась від початку брати у свої руки контролювання процесу винесення на вівтарі.
Сьогодні нам знадобляться три компоненти: переконання вірян про святість цієї людини (vox populi), голос Церкви, себто усе що робить Церква, збираючи підтвердження (vox Ecclesiae) та голос Бога (vox Dei) – це власне, чудо, яке вчинив святий.
Якщо людина померла мученицькою смертю і її переслідували через її віру у Христа то потрібно лише мати певність смерті з причин віри. У даному випадку не вимагатиметься чудо. Цей процес, з точки зору бюрократії є простішим, але схожим на процес із життя героїчної доброчесності.
Якщо ж ми впевнені, у святості людини й розпочинаємо складніший процес, тоді нам необхідно зібрати свідків та піти до єпископа. Той збере комісію та на локальному рівні проведе дослідження, спише свідчення. Якщо знайдуться справжні й одноголосні свідчення, що людина вела чесне, гідне Божих заповідей життя, єпископ (та його комісія) передадуть справу у Ватикан, а саме – у Конгрегацію в справах святих. Це офіційний орган Ватикану, який займається процесами беатифікації, канонізації та мощами святих – словом, це саме та кухня, на якій «готують» святих.
Отже, у момент коли справа нашого потенційного святого потрапляє у Рим, ця людина стає Слугою Божим. З цього моменту розпочинається другий, вже римський етап, де збираються нові комісії (істориків, теологів, лікарів тощо) для дослідження справи. На цьому етапі дуже важливим є чудо. Якщо є задокументоване чудо, яке трапилось через молитву до цієї людини то процес піде швидше, якщо ж чуда не було – справа буде лежати у Конгрегації, доки не буде саме того чуда. На цьому етапі зараз знаходиться й справа Андрея Шептицького – Ватикан чекає на чудо.
Від потенційного кандидата на святого вимагається два чуда за весь процес. Перший для беатифікації – першого, проміжного етапу канонізації, у результаті якого Папа визнає людину блаженною. Після такого титулу очікується на наступне чудо. Після другого чуда наш блаженний має усі шанси бути визнаним святим.
Остаточне рішення завжди залишається за Папою, лише він може вписати людину у список святих й зворотнього процесу немає. Оце й усе! Свого роду «смачного» – людина, оголошена святою, 100% знаходиться в Небі, а отже можемо просити про допомогу й скеровувати свої молитви до неї.
Зазвичай за чудо вважається зцілення з хвороби й воно повинно сповнювати певні критерії: хвороба повинна буди важкою із невтішними прогнозами та визнаною невиліковною з точки зору медицини. Зцілення повинно бути раптовим, постійним, повним й таким, яке не в змозі пояснити науково. І, звісно, чудо має статись, як наслідок молитви до блаженного чи кандидата на цей титул.
Примітка до рецепту №2: Кілька цікавих фактів:
Мученицька смерть може стати «хрещенням крові», й святими можуть бути не охрещені раніше люди. Найцікавішим прикладом будуть Св. малюки за Христа убиті у Вифлеємі (спомин – 11 січня та 28 грудня). Це немовлята, що були вбиті за наказом Ірода, ще до становлення християнства, проте оскільки вони пролили свою кров за Христа, Церква вважає їх святими. Отже, навіть не охрещені, що понесли смерть через Христа можуть бути визнаними святими.
Попри те, що розпочати процес беатифікації можна лише через 5 років після смерті, такий процес для Іоана Павла ІІ розпочався через місяць, після його смерті. Першим чудом Іоана Павла ІІ було зцілення з хвороби Паркінсона однієї французької монахині. З такою ж хворобою, змагався за життя й сам Святий Отець.
