Фестиваль “Вітер На-Дії” – відбувся! З-поміж багатьох заходів, які були в цей насичений – емоціями, людьми, подіями день, була одна особлива – мотиваційна промова військового капелана отця Андрія Зелінського ТІ. Пропонуємо його виступ у текстовому варіанті.
Того ранку першого дня в тижні, коли щойно сходило сонце, найвідважніші з Його учнів пішли до місця, де недавно поклали тіло їхнього Учителя. Гріб був порожнім. Коли світ спав і не здогадувався, Господь розпочав зовсім нову історію людства – твою і мою, нашу спільну історію. Як християни ми родом із Його воскресіння, ми народжені Його перемогою. Того самого ранку, коли світ ще спав і не здогадувався, народилася наша надія.
Євангелисти, описуючи подію воскресіння Христового, зазначають, що ті, хто того ранку прийшли до гробу Спасителя, з поспіхом звідтіля бігли до своїх: ставши свідками перемоги Любові над потугою смерті, вони нестримним вітром неслись у світ – до всіх часів і всіх нардів – щоб розділити з кожним людським серцем свою радість, щоб кожному подарувати надію.
Майже місяць тому, під час моєї праці на передовій, у якийсь момент я опинився на місці, де кулі закінчували траєкторію свого польоту. Лежачи, тісно притулившись до землі, я бачив, як вони пролітали над самісінькою моєю головою і лягали зовсім поряд. Коли після обстрілу я знову піднявся на ноги, перше усвідомлення, яке в мене з’явилося: “Це – мій ранок, перший день нового тижня. Господь дарує мені нову можливість. І я не збираюся її прогайнувати”.
Дорогі друзі, сьогодні – наш з вами час, наш з вами ранок, мить, коли все щойно розпочинається в новій історії нашого народу. Ранок воскресіння куплений дорогою ціною. Спершу був хрест, був біль, була Голгофа. Надія коштує дорого. Нам її подаровано задарма. Інший за неї заплатив. Коли Любов справжня, вона не рахує затрат.
Дорогий брате, дорога сестро, сьогодні – наш із вами ранок, наша нова можливість створити новий світ. Можливість, куплена дорогою ціною – кров’ю та потом наших братів і сестер. У час, коли ми з вами тут зараз мріємо про майбутнє, хтось захищає його ціною власного життя. Їхній подвиг – простір нашого воскресіння, джерело нашої надії. У час, коли дорослі та досвідчені б’ються за владу, українська молодь має виграти бій за Україну. Починаючи із найглибших закутків власного серця та власної свідомості, де можна вибороти українця нової якості, особистість цілісну та ціннісну, здатну на велике, спраглу перемоги.
Те, що нас все ще розділяє, ранить і болить – наше минуле: у нас із вами ніколи не існувало єдиного для всіх минулого. Понад усе інше нашій молоді сьогодні необхідні достатня мудрість і відвага допомогти минулому нарешті минути.
Світлом нашої надії нам слід відвоювати сьогодні у будь-якого мороку – невігластва, ненависті, упереджень, банальності, брутальності, страху та сумнівів – наш новий день, нову можливість, на яку наш народ давно вже заслужив. Україні сьогодні потрібна перемога: в освіті та науці, в бізнесі та спорті, в міжнародній політиці та економіці, в мистецтві та на полі бою. Навіть коли, раптом, тобі стане темно, сумно, хижо та самотньо, не втікай від власної відповідальності за нашу спільну перемогу, за наше спільне майбуття. Це – наш час!
Стрімким вітром лети в завтрашній день, світлом своєї надії запали наше майбуття! І в дорозі будь справжнім! Не втікай від відповідальності за новий світанок. Він сьогодні в твоїх руках: подарований Богом, довірений тобі. Сьогодні твій час – час стрімких, як вітер, і світлих, як надія! Не прогайнуй свого і нашого світанку!
