“Радість – це те, до чого ми йдемо і до чого провадимо” о. Юрій Остапюк

Читай також

  • День студента по-капеланськи 2021
  • Святі заступники за сусідів по кімнаті
  • Великі уроки “пароха Майданека”
        • “Радість – це те, до чого ми йдемо і до чого провадимо” о. Юрій Остапюк

          Під час Міжнародного семінару українського християнського академічного товариства в рамках 11 Екуменічного соціального тижня о. Юрій Остапюк, Голова Центру студентського капеланства, поділився своїм досвідом праці зі студентською молоддю, її цілями та викликами.

          У студентському капеланстві я всього 5 років, до того працював із дітьми сиротами. Для мене це було справжнім викликом, я ніколи не думав, що працюватиму з молоддю.

          Розпочинаючи свою діяльність, поставив собі запитання: що я маю робити зі студентами? Я ж ніколи не працював зі студентами! Взяв статут, прочитав усю цю сухість… І от, думаю, гарний початок, який ні про що мені не говорить. Поки що.

          Однак одна фраза насправді мені допомогла зрозуміти, а в чому ж суть того, що роблю: «Бути завжди поруч». Саме це! Бути завжди поруч – завдання студентського капелана. Що ж це означає.

          1. Завжди поруч – це бути! Ти постійно повинен бути біля молодої особи, не в церкві, не за кафедрою, а в її щоденному житті.
          2. Будувати довіру, бо стосунки вимагають довіри. Якщо немає довіри, важко говорити, що хтось біля тебе мав би бути чи є.
          3. Свідчення: те, як ти живеш, тим ти і є. Особливо для студентської молоді. Вони хочуть, щоби була людина, яка не просто говорила, як кльово бути християнином, але й жила так, свідчила про це.

          За цих декілька років, варто сказати, нам довіряють усі найбільші вузи Львова. Це фактично 8 вузів, в яких ми щодня перебуваємо і це без перебільшень. Лише Політехніка має близько 36 тисяч студентів, більше 15 інститутів, які різняться один від одного. Це неймовірно велика кількість, я усвідомлюю, що всі 150 тисяч ми не охоплюємо, але ми шукаємо шляхів, як працювати якнайбільш корисно.

          І тут ми задаємось запитанням: яка молодь є зараз? Бо це насправді дуже важливо.

          Є воцерковлена молодь. Вона є, вона приходить до церкви, приходить на Літургію, до Сповіді, Євхаристії.

          Інша молодь, яка любить працювати у соціальних сферах. Вони, можливо, не ходять до церкви, але їхнє бачення своєї реалізації – служіння.

          Молодь яка думає матримоністично: кар’єра, робота, фінансове забезпечення, матеріальне насамперед.

          Гедоністична молодь: покоління, яке живе у своє задоволення, молодь яка нарешті вирвалась з опіки батьків, така молодь не зважає на інші речі, які відбуваються навколо.

          Молодь, яка шукає: шукає тез, які би дали напрямні у своєму житті.

          Отож, питання наступне, питання цілі: бути відкритим для всіх. Так ми і працюємо за пріоритетом: бути відкритим до всіх і до кожного, незалежно від того, якою часточкою молоді є та чи інша молода людина.

          Наша праця заснована на наступному: Слово Боже, спільнота, служіння, Літургійне життя, молитовне життя.

          В нас дуже часто є студенти різнонаціональні. Не важливо з якої конфесії священик, важливо, що він є. У нас є студенти, які просто приходять помолитися. І я усвідомлюю, що навіть таке літургійне життя допомагає їм. Ми акцентуємо на літургійному житті, але нікого не змушуємо.

          Спільнотність: насправді дуже важко збудувати спільноту з настільки різної молоді. Але людина, яка розуміє для себе сенс спільнотного життя, залишиться там.

          Служіння: Насправді варто зупинитись на цьому питанні. Після революції багато студентів дуже болісно переживали всі ці події. Студенти не могли залишатись десь обабіч всього, що відбувається. Так виник аматорський студентський театр, з яким ми їздили на схід, щоби говорити про слово Боже і різноманітні актуальні теми. Завдяки цьому «Саду», створився цілий простір волонтерства. Ми зрозуміли, що для того, щоби провадити добре молодь, слід бути з нею не лише тут, на Заході, але й на Сході. І молодь реально почала змінюватись.

          Власне, узагальнюючи, ще раз зазначу, що наша праця ґрунтована на трьох стовпах: бути біля студента, будувати довіру, бути молодим.

           

          Підготувла  Тетяна Трачук

          Фото: facebook.com

           

          Читай також

        • День студента по-капеланськи 2021
        • Святі заступники за сусідів по кімнаті
        • Великі уроки “пароха Майданека”
          • Оціни

            [rating-system-posts]

               

              Про автора

              Тетяна Трачук
              Учасник команди ДивенСвіт:)

              Leave a Comment