На католицький портал deon.pl можна знайти серію відеозапитань у священиків та монахів про наболілі і часом до болю наївні уявлення про елементи поведінки у храмі. Пропонуємо вам розвінчувати міфи разом.
Бог сумує, коли бачить жінку у штанах, а не спідниці?
Насамперед, Бог, мабуть, ніколи не сумує, коли дивиться на своє творіння, але навпаки, радіє. Особливо, коли приходимо до Його дому. Але щоби вдаватись у такі деталі, думати про Божий смуток з приводу таких речей, як жінка у штанах чи спідниці, то вже геть зовсім треба приземлено дивитись. А ми покликані бачити більше!
Зачіски і макіяжі то є гріх! Марія не робила собі макіяжу.
Марія також не користувалась мобільним телефоном, не дивилась телевізора. Не варто прирівнювати сучасні реалії з тодішніми настільки буквально. В часи колишні також були свої способи додавання краси. Якщо макіяж допомагає підкреслити красу жінки, то чому б і ні? Звісно, не слід робити собі з макіяжу божка. Однак як засіб використовувати – можна!
Нога на ногу в церкві – це спокуса чоловіків!
Дівчина розповідає, що старша пані підійшла і просто копнула її, так роблячи зауваження щодо положення її ніг.
Немає жодної заборони так сидіти у храмі. Якщо зручно саме так – сидіть так. Ані ноги, закладені одна на одну, ані випростані нічого не значать. Головне – що у Вас в серці :) А чоловік якщо захоче спокуситись, то спокуситься.
Штани з дірками віддаляють нас від Бога!
Замість того, щоб оцінювати одяг, в якому молодь приходить до храму, краще запитати, а чому саме такий вибір? Не штани з дірками, але гріхи нас віддаляють від Бога.
https://www.youtube.com/watch?v=rUiLw-BVkzc
Переклад Тетяни Трачук
Такі прекрасні представники людства як пан вельмишановний Олег призводять до того, що багато взагалі не хоче і не ходитиме до Храму Божого, бо там існують саме такі пресвяті особи як пан Олег.
Ви, вельмишановний пресвятий пане Олеже, прекрасну роботу виконуєте як багато інших Ваших однодумців в тому, що багато людей, дивлячись на Вас ніколи не захоче піти до Храму Божого, і як результат відвернеться від Христа взагалі.
Плідно Ви своїм життям НАВЕРТАЄТЕ душ до Господнього Храму… браво! Продовжуйте в такому ж дусі. Число атеїстів просто надалі збільшуватиметься.
Цікава тема… але бачу Дивен світ має дуже цікаву позицію… єдине зауваження, якщо про щось пишете то пишіть повністю чітко пояснюючи всі аргументи і підпункти або не пишіть взагалі… Бо дана стаття має дуже нечітку і слизьку позицію…
Дякуємо за коментар, але прошу взяти до уваги, що це ПЕРЕКЛАД, а не авторська стаття, в якій відстоюється позиція навіть не авторів, а ДивенСвіту, як Ви пишите. Тому коли читаєте – зважайте будь ласка на такі моменти.
А мені подобається стаття: доволі актуальна та цікава. А пану Олегу я б порекомендувала в церкві на ікони дивитися і молитися, а не оцінювати жіночу нижню білизну.
Ви, скоріш за все, ніколи поняття не мали, що таке храм (церква) і що, як там, та чому робити.
Коли йдете до церкви, постарайтесь, щоб ваш зовнішній вигляд був бездоганний, адже ви йдете до Божого дому. Не потрібно, йдучи до храму, наслідувати на всі лади нашу праматір Єву в раю, яка там не носила жодного одягу. Церква не є тим місцем, де є доречним показувати новинки свого гардеробу чи принади тіла. Одяг наш має бути скромним, чистим і акуратним. Не варто також наносити яскравий макіяж, користуватися помадами, особливо тоді, коли ви збираєтесь приступати до Св. Причастя, цілувати св. Євангеліє, ікони. Не варто користуватися парфумами з різким запахом, бо навколо нас є багато вірних, серед яких є люди, які мають алергію на запахи. Часто ми самі можемо спричинитися до того, що через нашу непоміркованість ближній не зможе вислухати Святу Літургію.
http://www.mykoly-dobrogo.org.ua/10-pravil-povedinki-u-hrami
П. Трачук! Що за дурницю содоміцьку ви переклали??? Кожен раз переконуюсь у геніальності слів Отто Бісмарка щодо жінки. Раз вас узяли на таку роботу, то усвідомте відповідальність перед Богом за всю ту писанину, бо Він буде судити не за уявленнями сучасних попів із Франциском укупі, а згідно зі сказаного у Своєму Слові, тому потрудіться читати Його слово щодня. Там і знайдете відповіді чи можна ходити до храму із пошматованих якимись ідіотами, чи псами робочих штанях і закидати ногу на ногу. щоб було видно ті шнурки між ногами, які носить тепер так звана “краща половина” людства. Успіхів.
Пане Олег ходити в штанях чоловікам гріх… Ісус ходив в туніці. Яку ціль ви ставите? Пишучи такі коменти? Давайте заставимо молодь вдягати хустки і спідниці. Що ви тим спонукаєте? Подвійні стандарти? Дозвольте молодим людям бути собою і приходити в храм щиро, такими якими вони є. То що молоді купляти спеціальний одяг до церкви?
Тяжко безбожникам на світі:
Кидає їх життя, як тріску океан,
Лайно усяке до них липне там.
І ніби можна було б, а то і треба б їх би пожаліти,
Та вони вперто вірні грішним тим шляхам (вийшло спонтанно).
Дуже добре, що Ви це написали. Що ж, давайте поглянемо на вашу писанину з погляду Біблії, бо лише вона є мірилом правди, що доступний кожному.
1. Туніка. У Біблії Ви ніде не знайдете конкретної форми одягу для богослужб, крім священичої. Біблійні вимоги до одежі дуже прості: скромність, цнотливість і одягання одежі відповідно до своєї стати:,”Жінка нехай не вдягається, як чоловік, а чоловік нехай не зодягається в жіноче вбрання; бо огидний перед Господом, Богом твоїм, кожен, хто таке робить”. (Втор.22:5). Зауважте, тут розрізняється гомосексуалізм і просто одягання. Тому Ваша пропозиція щодо туніки показує або ваше незнання Біблії, що цілком можливо, бо її не прагне знати навіть духовенство (що вони тоді можуть і кого навчити?), не те що мирянка, або — лукавство.
2. Судячи з Вашого: “Давайте заставимо молодь вдягати хустки і спідниці”, — Ви вважаєте ці форми жіночого одягу чимсь другосортним, нижчим, непривабливим… А на підставі чого? Ви, крутячись надміру перед люстерком, леліючи свою бабську гординю (вона є частиною вашої природи і ще більше посилилась після гріхопадіння) ніколи не подумали: а звідки взялись оті спідниці з хустками, які донедавна жінки носили, в тому числі і на ліберастично-содоміцькому Заході? А вони зродились ще від моралі древніх (ще до Авраама — цікаво, правда?) та науки апостольської, яку Церква, в особі її святих, розносила по світу разом із Євангельською вісткою і Словом Божим. Церквою, як свято переконане духовенство, керує Святий Дух, то що сталося зі Святим Духом, що Він відмінив свої ж Божі настанови, в тому числі і скромність, та ще і сказав це комусь на вухо, чи десь таємно щось, щоб більше ніхто не знав? Можна дізнатися як це і коли сталося? Що я пропустив? Ні! Бог — незмінний і це дуже важливий Його атрибут. Він не змінює своїх стандартів на догоду світові і навіть поглядам єпископа Риму. Це світ віддаляться від Бога, падаючи до часів потопу і Содому, бо інакше не може, та щоб збулося написане (пор. Мт. 24:4-42, Лк.17:26-37), а молодь, не діставши виховання ні у сім’ї, ні у церквах, та будучи в своїй переважній масі тілесною, а не духовною, (послання Павла Вам на допомогу) іде за пристрастями тіла та цінностями світу.
3. “Дозвольте молодим людям бути собою” — кажете Ви. А що це означає, думали коли-небудь? Якщо людина, зродившись із води і Духа (пор. Йо.3:3-5) має умертвляти свої пожадання тіла, як каже Дух Святий через ап. Павла (пор. Рм.8:5-14, Кл. 3 (цілий розділ), а не далі бути собою, тобто тілесною людиною. Ви самі бодай трохи зрозуміли, що написали?
4. “…приходити в храм щиро, такими якими вони є” А що таке — ходіння до храму? Це не захцянка, а почесний привілей. Коли ще Церква була здоровою, і будь-кого до себе не приймала, бо церква — не зоопарк і не цирк, то навіть кандидати, у храмі поводилися відповідно та були до слів: ” Всі оголошені вийдіть, щоб ніхто з оголошених не залишився”. Тому ті, що хочуть бути “щиро собою”, не мали б права і переступити поріг святого храму, а не світити там задом і смарувати наштукатуреними губами ікони та розп’яття. Який толк, що вони туди ходять? З таким успіхом вони можуть ходити в цирк, на базар, в нічний клуб… Чого вони туди йдуть? Нести світ до церкви? Його і так там надто багато. Світ і Церква — непримиренні супротивники (пор. 1Йо. 2:15-17).
5. “То що молоді купляти спеціальний одяг до церкви?” Спеціальний одяг до церкви, а точніше, до храму, купувати не треба, бо християнин, особливо християнка, мають усюди одягатися по-християнськи, бо усюди можна бути спокусою і нагодою до гріха. Якщо ти не християнин (християнка) 24 години на добу, сім днів на тиждень і 365 днів на рік — ти не християнин (християнка) ВЗАГАЛІ!!!. Просто є одежа до різних місць і видів діяльности: на роботу, до стайні, в гори, на весілля… І всюди має бути видно, що це або чоловік, або жінка, а не повія, чи безстатева, підарастична істота із так званого цивілізованого світу. Два слова про дітей та підлітків. Диявол хитро підсунув людству ідею дитячого одягу. В не так давні і дещо кращі часи, кожен етап людського життя був приготуванням до наступного: дитинство — до юности, юність — до зрілости, зрілість — до старости — старість — до вічности. Люди добре розуміли без всяких вчених педагогів та так званих психологів, що чого дитина навчиться змалку, то і буде, загалом, знати і мати. “Що Петрик не вміє, то і Петро знати не буде” — геніальне прислів’я. Тому і дітей треба одягати відповідно, а то таке враження, що вони із того шмаття не вилазять навіть у ванні. Чому тоді на своє весілля навіть найбільш звихнуті істоти одягають сукні і костюми, та бодай на короткий час із опудал зовнішньо, бодай трохи, перетворюються на принців та принцес? Тому, що бодай інколи на короткий час, поки що, Божий спадок дає про себе знати. Ви уявляєте таку ситуацію, щоби Марія Магдалина, ходячи вже за Ісусом, не змінила свого одягу повії (а тоді було чітко видно, хто де є, то тепер практично кожна баба виглядає на курву, і це ще дуже м’яко сказано), і час від часу, в міру фінансової потреби і упадку духа займалася і далі проституцією. Потім прийшла, висповідалася у Христа, відмовила “Отче наш” (“Богородице, Діво” тоді ще не було) і далі провадила таке саме життя? Правда, дуже дивно? То чому Ви теперішньому подібному не дивуєтесь? Якщо не дивуєтесь, а схвалюєте, як видно із Вашого допису, то Ви не є християнкою. Охрищеною особою — певно, так. І можете ображатися на мене скільки Вам влізе. Тому це Ви пропонуєте подвійні стандарти. Я ж пропоную покаяння і слідування Слову Божому, поки не пізно.Така моя ціль.
Пане Олеже, раз Ви вже претендуєте на досконалого виконувача біблійних настанов, то будьте послідовними.
Перед тим, як когось називати “ідіотом”, “псом”, “повією”, “курвою” чи ще якось, пригадайте слова самого Христа з Євангелія від Матея: “Але кажу Я вам: якщо хтось гнівається на ближнього свого — відповість перед судом. Якщо ж хто образить ближнього свого — відповість перед Верховним судом. А якщо хто скаже: „Ти дурень” — буде горіти в пекельному вогні.”. Взагалі, перечитайте собі цілий п’ятий розділ від Матея, особливо зверніть увагу на рядки: “Та кажу Я вам, що кожен, хто дивиться на жінку з пожадливістю, той уже вчинив перелюб з нею у своєму серці. Якщо праве око примушує тебе на гріх, вирви його та кинь геть, бо ліпше позбутися однієї частини тіла, ніж усе тіло кинути до пекла. Якщо правиця веде тебе до гріха, одрубай її та кинь геть, бо ліпше позбутися однієї частини тіла, ніж усе тіло загубити у пеклі”. Як бачите, Христос у цьому місці звертає увагу на те, що як би тебе не спокушали, ти завжди можеш відмовитися, тому головна відповідальність все рівно залишається на тобі.
Звідки у Вас стільки упередження щодо жінок? На чому базуєте своє твердження про “бабську гординю”? Чи думаєте, що якби Таня Трачук була хлопом, то ніколи б не розмістила подібної статті на християнському веб-сайті?
Щодо самої статті. Вона дає дуже поверхневі відповіді на не менш поверхневі запитання. Разом з тим, головний посил статті – цілком правильний. Можна настільки сильно перейматися зовнішнім виглядом і зовнішніми виявами побожності в церкві, що цілком занедбається внутрішнє, духовне. Тому треба найперше дбати про стосунки з Богом, а коли в цій царині буде гармонія, то й зовнішній вигляд підтягнеться. Пане Олеже, люди (особливо молодь) шукають Бога за найрізноманітніших обставин і в найрізноманітнішому одязі. Наша справа, як християн, – не відкинути їх на самому старті. Митрополит Антоній Сурозький казав, що найбільше демотивують навертатися до Христа самі християни, які за першого приходу неофіта до храму своїми поглядами дають зрозуміти, наскільки неправильно він/вона робить усе – від одягу до поклонів. Десь так воно і є.