На початку 2019 року на екрани вийде стрічка „Менший із них“ (The Least of These),що розповідає про долю Грема Стейнза (Graham Staines), австралійського місіонера, якого у 1999 році в Індії разом із малолітніми синами заживо спалили індуїсти
Створенням фільму займається кінокомпанія Skypass Entertainment. Вихід кінокартини приурочений до 20-річчя мученицької смерті Стейнза.
Віктор Абрахам (Victor Abraham), керівник Skypass і виконавчий продюсер фільму,зазначив, що фільм „прекрасно ілюструє силу любові, надії і прощення, які необхідні, щоб подолати ненависть“.
Фільм із робочою назвою „Стейнз“ („Staines“) був знятий на околицях індійського міста Хайдарабад. Історія місіонера розказана від імені вигаданого персонажа,молодого журналіста Манав Банерджі.
„Це справжнісіньке проголошення заповіді любити ближнього, як самого себе“, — додав він.
„Коли виникають підозра, що Грем Стейнз незаконно проповідує серед хворих на проказу, Манав погоджується провести таємне журналістське розслідування для редакції газети“, — йдеться в прес-релізі кінокомпанії.
Однак у міру знайомства з життям місіонера індійський журналіст стикається з фактами,„які важко зрозуміти і ще важче пояснити“, і зупиняється перед вибором „між його власними амбіціями та істиною“.
Манава Банерджі грає зірка Боллівуду Шарман Джоші (Sharman Joshi). Режисером картини став Аніш Деніел (Aneesh Daniel).
Стівен Болдуін, 52-річний американський актор, відкрито заявляє про свою християнську віру, виступаючи навесні 2018 року на конференції Національної асоціації релігійних мовників, зізнався, що, на його думку, взяти участь у створенні фільму про Грема Стейнзе його спонукав Бог.
„Я знаю, що Бог покликав мене до роботи у фільмі „Стейнз“, — сказав він, додавши,що цей фільм став відповіддю на його молитви і що він „натхненний Святим Духом“.
Грем Стейнз. Мученик наших днів
Грем Стейнз (Graham Stuart Staines, 1941-1999) був спадковим місіонером. У 1965 році він відвідав Індію і вступив тут до лав місіонерської організації EvangelicalMissionary Society of Mayurbhanj.
Впродовж багатьох років він працював у цьому віддаленому районі країни. У 1982 році за його безпосередньої участі було відкрито місцевий лепрозорій, а в 1983 році він очолив місію в столиці округу Маюрбхандж, в місті Баріпад.
Тут же, в Маюрбхандж, він познайомився зі своєю майбутньою дружиною Гледіс, яка також працювала в християнській місії, допомагаючи прокаженим. У 1983 році вони одружилися і з того часу працювали разом.
Незважаючи на те, що Стейнз зосередився на допомозі прокаженим, він знаходив час і для інших робіт. Так, він узяв участь в перекладі Біблії на індійську говірку Хо;місіонер, зокрема, повністю відкоригував переклад тексту Нового Завіту.
Він вільно володів власною мовою орія і користувався мав авторитет серед пацієнтів,яким він продовжував допомагати і після їх одужання. Наприклад, навчав людей майстерності плетіння кошиків.
У ніч із 22 на 22 січня 1999 року він приїхав до табору в джунглях в Манохарпур, де щорічно збиралися християни цього району для спілкування і спільної молитви. Грема Стейнза супроводжували двоє його синів, 10-річний Філіп і 6-річнийТімоті, які повернулися додому на канікули. Вони не встигли добратися до табору за дня і вирішили переночувати в Манохарпур. Через сильний холод вони влаштувалися на ночівлю в машині.
Дружина і дочка Стейнза Естер залишилися в Баріпаде.
Згідно з повідомленнями поліції, вночі на автомобіль напав натовп радикально налаштованих індуїстів — близько 50 осіб, зі сокирами та іншою зброєю. Джип, в якому спали Стейнз і його сини, підпалили. Нападники не дали своїм жертвам вибратися з машини, і Грем, Філіп і Тімоті Стейнз згоріли заживо.
Влада Індії заявили про своє обурення варварському вбивству і розпорядилася затримати і покарати винних. Поліції не відразу вдалося це зробити, тому що частина місцевого населення ставилася до нападників як до героїв і приховувала їх від правосуддя.
Арешти причетних до вбивства тривали ще й через 14 років після його скоєння.Організатора нападу, індуїстського активіста Дара Сінгха суд засудив досмертної кари, яка в 2005 році була замінена довічним ув’язненням.
рішенні висловився категорично проти практики прозелітизму, яку, виходячи з контексту документа, застосовують багато християнських місіонерів в Індії.
Це викликало хвилю обурення в засобах масової інформації як в самій країні, так і за її межами, і через кілька днів Верховний суд виключив ці статті зі свого визначення.
Вдова Стейнза Гледіс заявила про прощення вбивць свого чоловіка і своїх дітей і продовжила просвітницьку діяльність, включаючи турботу про пацієнтів лепрозоріїв. Вона працювала в Індії аж до повернення до Австралії в 2004 році.
У2005 жінка отримала високу державну нагороду Індії — Падма Шрі, а в 2016 —Нагороду Матері Терези.
Переклад Наталії ПАВЛИШИН
