Колись я думала, що складання іспитів в університеті було найскладнішим завданням у моєму житті, але через кілька тижнів після народження доньки мені довелося серйозно переглянути це переконання.
У періоди, коли мені було особливо складно, ці вірші зі Святого Письма підбадьорювали мене і допомагали радіти унікальному досвіду — бути мамою. Хотіла б, щоб вони стали підтримкою і натхненням для кожної жінки, яка переживає цей особливий, даний Богом період життя!
1. ІІ Корінтян 12: 9 — СИЛА
„«Досить тобі моєї благодаті,бо моя сила виявляється в безсиллі.» Отож, я краще буду радо хвалитися своїми немочами, щоб у мені Христова сила перебувала.“
Довгі дні догляду за немовлям можуть фізично дуже виснажувати і стати випробуванням на витривалість.
„Його благодаті достатньо!“ — ці слова з Біблії зараз звучать у моїй свідомості щоразу, коли я відчуваю себе поганою мамою чи не можу давати раду з викликами, які виникають. Я завжди пам’ятаю: Господь — здатен на все!
Ці слова належать апостолові Павлу, який обстоює своє покликання бути апостолом, визнаючи при цьому свою постійну потребу в силі Христа. Це чудовий приклад для нас!
Так, ця істина суперечить нашій логіці: визнання своєї слабкості веде нас до сили і дарує свободу! Все залежить не від нас, а від нашого Всемогутнього Бога.
Він готовий бути нашим Помічником. Його незмінна благодать не має кордонів. Він зробив тебе здатною привести нове життя в цей світ, і він зробить тебе здатною подбати про дитя.
2. Приповідки 3: 5-6 — ДОВІРА
„Звірся на Господа всім твоїм серцем, не покладайсь на власний розум. У всіх твоїх путях думай про нього і він твої стежки вирівняє“.
Це часто цитоване місце Святого Письма особливо актуальне в післяпологовий період. Коли переживання може зростати з різних причин, пов’язаних із немовлям. Якщо піддаватися постійній паніці, то дитя замість бути причиною радості може перетворитися в джерело занепокоєння.
Спокуса постійно гуглити і переглядати форуми для матусь — величезна. І хоча ці ресурси можуть бути інформативними, вони також можуть прищепити параною, зробити з батьківства ідола, привести до розчарування, якщо очікування не підтверджуються.
Бог говорить у Матея 6: 25-33, що занепокоєння — це гріх, і Він часто говорить про важливість нашої довіри Йому:
„Ось чому кажу вам: Не турбуйтеся вашим життям, що вам їсти та що пити; ні тілом вашим, у що одягнутись. Хіба життя не більш – їжі, тіло – не більш одежі. Гляньте на птиць небесних: не сіють і не жнуть, ані не збирають у засіки, а Отець ваш небесний їх годує! Хіба ви від них не вартісніші? Хто з вас, журячись, спроможен добавити до свого віку хоч один лікоть? І про одежу чого ж вам клопотатись? Гляньте на польові лілеї, як ростуть вони: не працюють і не прядуть. Та я кажу вам, що й Соломон увсій своїй славі не вдягався так, як одна з них. І коли зілля польове, яке сьогодні є, а завтра вкидають його до печі, Бог так одягає, то чи не багато більше вас, маловірні? Отож не турбуйтеся, промовлявши: Що будемо їсти, що пити й у що зодягнемося? Про все те побиваються погани.Отець же ваш небесний знає, що вам усе це потрібне. Шукайте перше Царство Боже та його справедливість, а все те вам докладеться“.
Не потрапте в пастку довіри інтернетові або відвертому обманові про те, що все, що стосується дитини — під вашим контролем.
Ми повинні робити все можливе, щоб відповісти на крик нашого немовляти, але все ж, в результаті, ми повинні довірити його або її життя Творцеві, попросити в молитві мудрості і заспокоїтися в Його доброті.
3. Филип’ян 2: 14-16 — СВЯТІСТЬ
„Усе робіть без нарікання і мудрування, щоб ви були бездоганні й щирі,непорочні діти Божі серед лукавого й розбещеного роду, серед якого сяєте, немов світила у світі, зберігаючи слово життя, на похвалу мені в день Христа, що я біг не дарма і трудився не марно.“
Як тільки з’являється наш малюк, ми офіційно вступаємо в батьківський клуб. Одна з головних і поширених тенденцій у цій групі — це нарікання (я і сама винна в цьому!).
Від стогонів про заміну пелюшок і плачі про втрачений час до скарг на брак сну, — все це призводить до того, що про турбота про дітей часто наповнюється негативними сенсами.
Не здавайтесь!
Діти — це благословення (Псалми 127; 128), але ви цього не помітите, якщо будете постійно нити і нарікати. Моменти нашої втоми не повинні затьмарювати радість Божого дару.
4. Псалом 138: 1-2 — СПОКІЙ
„Ти мене випробував, Господи, і знаєш. Знаєш мене, коли сиджу і встаю я. Думки мої здаля розумієш“
Всюдисущість Бога — це безцінне джерело спокою. Коли ми прокидаємося сонні опівночі, а потім о другій годині ночі від крику немовляти, дуже легко почати себе жаліти.
А така жалість до себе легко перетворюється в смуток і гіркоту.
Щоб впоратися з цим, подумайте про цю істину: Господь знає кожен наш рух і те, що наша 24-годинна робота сім днів на тиждень не є марною і тішить люблячого Бога!
Він дав нам тимчасові завдання, які мають вічне значення, тому славте Його за можливість плекати дорогоцінні дитячі душі.
5. Псалом 138: 23-24 — ЗРОСТАННЯ
„Вивідай мене, о Боже, і спізнай моє серце випробуй мене й спізнай мої задуми! І подивись, чи є в мені якась лиха дорога, і веди мене дорогою давньою“
Перші дні після повернення з пологового будинку — це не тільки період фізичного відновлення, але й чудовий час для розвитку перспективи на найближчі місяці.
Замість того, щоб лякатися проблем і завдань, подивіться на цей неймовірний новий період, як на можливість зростати в Господі.
Хоча світ і думає навпаки, часи жертв — це благословення! Вони відкривають наші слабкості, дають можливість нам свідчити Божу славу!
Вони змивають наші тілесні гріховні прагнення, мотивуючи нас зближуватися з Христом.
Насолоджуйтесь кожною посмішкою свого малюка, кожними обіймами і попросіть Бога використовувати ці дні для зближення із Ним.
Переклад Наталії ПАВЛИШИН
