Щорічно, впродовж понад двадцяти років, у стінах Українського католицького університету, традиційно 6 січня, відбувається «Вифлеємська гостина». Це приготована волонтерами вечеря для людей, які не мають можливості з кимсь розділити радість Різдва. Про підготовку до заходу, його важливе значення, роботу волонтерів тощо поспілкувались із аспірантом кафедри історії Церкви УКУ, організатором проекту – Назарієм Петрівим.
– Назарію, розкажіть, будь ласка, яка основна мета організації Святвечора для одиноких та малозабезпечених людей в УКУ? Як відбувалась ця акція минулого року і чим буде відрізнятись цьогорічна?
Святвечір для потребуючих «Вифлеємська гостина» – це благодійна ініціатива студентів та працівників Українського Католицького Університету, яка вже багато років поспіль відбувається в стінах філософсько-богословського факультету. Щороку участь в акції приймає кілька сотень осіб, частина з яких традиційно проводить Надвечір’я Різдва Христового спільно з нашими волонтерами за святковим столом на богословському факультеті. Окрім святкової вечері, спільно з нашими гостями ми колядуємо та маємо нагоду взяти участь у святковому богослужінні. До частини гостей, вирушаємо з нашими волонтерами напередодні. Загалом, за останні десять років, вдалося допомогти понад 10 тисячам потребуючих осіб. Цьогорічна святкова програма розпочнеться о 14.00 зі святкової коляди, відтак, о 15.00 матимемо святкове богослужіння, а о 16.00 розпочнеться Свята Вечеря.
– Яким є Ваш найбільш особливий спогад від організації Святвечора?
В мене за цей час трохи їх назбиралось))
Але, мабуть, найбільш особливими серед них є три з різних років організації проекту.
Перший –це зустріч та розмова із однією нашою гостею п. Іриною. З цією надзвичайно позитивною жінкою ми зустрілись у далекому 2009 р., вона була однією з наших гостей. Пригадую, того Святвечора я і ще кілька волонтерів роздавали подарунки гостям вечері, і якось мимоволі звернули увагу на пані Ірину та її великий наплічник. Всім було цікаво, для чого він жінці? Оскільки я був наймолодшим, то мені випало запитати її про це. ЇЇ вдповідь запам’яталась мені, мабуть, на все життя. Вона сказала, що цей наплічник та його вміст – це все що у неї залишилось. Ця жінка мешкала у Львові у власній трикімнатній квартирі, однак переписала житло на доньку, яка вигнала рідну матір та бабусю з дому. Знаєте, коли в мене опускаються руки і я кажу, що з мене вже досить, завжди пригадую собі цю неймовірну жінку, яка не лише не зламалась, але й не озлобилась на весь світ і знайшла в собі сили жити далі.
Інший спогад пов’язаний із тепер уже владикою Борисом Гудзяком, колишнім ректором УКУ. Зазвичай, владика щороку брав участь у заході, але не лише як гість чи ректор вузу, але й як волонтер. Можете собі уявити, щоб ректор вузу не просто сів за спільний стіл із потребуючими, але й прислуговував їм та, більше того, по завершенні святкування взяв ганчірку та почав прибирати зі столів так, як і решта наших волонтерів.
Останній спогад, це знов ж таки розмова напередодні Святвечора з о Ігорем Бойком, тоді ми говорили про багато технічних речей, пов’язаних із організацією Святвечора, а насамкінець нашої розмови отець сказав одну фразу, яка й досі мотивує мене. «Бог діє через людей!». Підтвердження цим словам засвідчую кожного року. Іноді бувають такі моменти – просто безвихідні, тоді застановляюсь на хвилинку і прошу Бога діяти через людей. Він завжди діє, іноді в дуже оригінальний спосіб. Ось, для прикладу, цьогорічна історія: ми пережили чи не найскладніший рік в історії проекту, у нас просто не було жодної копійки до середини листопада, ми почали молитись дев’ятницю до Богородиці що розв’язує вузли, і уявіть собі, після того, як ми прочитали заключну молитву 9-го дня, я отримав повідомлення на ФБ від одного із наших жертводавців. Воно було дуже коротке, і в той же час – промовисте. Автор повідомлення запитував «На коли Вам потрібні кошти?» І очевидно справа тут не лише в коштах, але в тому, що Бог діє через людей.
– Розкажіть про команду, яка працює над організацією цього Святвечора, про волонтерів зокрема…
Цьогоріч – це дві людини)). Ми потребуємо волонтерів на 5-6-те січня. Більше навіть на 6-те, які б могли допомогти нам розкласти їжу та поспілкуватись із нашими гостями. Кожного року 6-го січня проходимо квест «знайди машину на Різдво» оскільки приготуванням їжі займається «Фест», нам необхідно знайти транспорт, щоб доставити їжу з Козельницької на Хуторівку. Кожного року більшість волонтерів від 85 до 95% складають просто небайдужі львів’яни та мешканці інших міст, а іноді навіть країн, які, довідавшись про нашу ініціативу, жертвують власним часом та зусиллями, щоб допомогти гідно зустріти Різдво тим, хто потребує.
– Якими є основні етапи підготовки до Святвечора?
Зазвичай, підготовка розпочинається у вересні, в цей час починаємо формувати базу потенційних жертводавців, відтак формуємо листи-прохання та розсилаємо їх. Наприкінці грудня починаємо робити попередні закупи на Святвечір. Від 5-6-го відбувається безпосередня підготовка, заготовка страв, декорування залу та інше.
– Чого очікуєте від цьогорічного Святвечора?
Сподіваюсь, що нам вдасться поділитися радістю з тими, хто її потребує.
Підготувала Лідія Батіг
