До Святого Причастя можемо приступати тоді, коли маємо на серці легкі повсякденні гріхи. Євхаристія змиває ці гріхи.
У Євангелії Ісус говорить дуже чітко: “Якщо не споживатимете мого тіла, не матимете життя у собі” (Ів. 6, 53). Це не метафора. Тут йдеться про життя. Самі ми не здатні народжувати у собі Божого життя, лише приймаючи Його Тіло. То чому ж ми так часто відмовляємось від Євхаристії?
Від декого можна почути: “Не відчуваю потреби”. Але якщо хтось так вважає, то значить, що взагалі не розуміє Євхаристії. Бо ж не можна насправді вірити, що це Бог живий і ігнорувати Його! Дуже часто це наше “не чую потреби” є замаскованою нехіттю стати нарешті на шлях оновлення, піти врешті до сповіді. Легше сказати самому собі “не відчуваю потреби”, а коли відчую, то щось робитиму. Саме так, на жаль, починається відхід від практикування літургійного життя на довгі роки.
Я не гідний
Часто причиною є щось зовсім інше. У багатьох з нас є переконання, що аби прийняти Євхаристію, слід бути абсолютно безгрішним. Але однак рідко буваємо у такому ідеальному стані (здебільшого хвилин 15 після Сповіді). Багато хто не причащається через страх скоїти святотатство, боячись і не знаючи, чи можна.
Не йдеться тут про випадки, коли сумніваємось, чи вчинений гріх важкий або легкий. Тут і справді слід іти до Сповіді. часто можна зустрітись із мисленням: “Моє серце не є бездоганно чистим, тому не може прийняти Бога, я не гідний. Таке твердження є довговічним, базуючись на важливих застереження, робить висновки фальшифі, хоча й благочестиві.
Істина у тому, що у Євхаристії приймаємо насправді Святого Бога. Істина також у тому, що без Бога жоден з нас не є до кінця святим і чистим. Ніхто з нас не є достойний. Однак ми розуміємо, що лише одне Боже слово може зробити нас достойними прийняття Його Тіла і Крові.
Євхаристія не є нагородою за взірцеве життя, але ліками для хворих. Не святість є перепусткою до Тайн, але Тайни відкривають дорогу до святості. Можемо приймати Причастя тоді, коли чужмо легкі повсякденні гріхи. Більше того, Євхаристія змиває їх! І це не якісь побожні байки, але наука Церкви. Звісно маємо потім визнати ці гріхи у Тайні Сповіді, але фактично отримуємо їх відпущення у Євхаристії, яка оживлює нашу любов до людей та Бога.
Адаптація Тетяни Трачук