Чотири шляхи для подолання ваших найбільших помилок за прикладом апостола Петра

Читай також

  • Різдво Йоана Хрестителя (Лк 1:1-25; 57-68; 76; 80)
  • Шукайте перше Царство Боже (Мт 6:22-33)
  • Бог не залишить нас! Рядки із Біблії, які нагадують про це
        • Чотири шляхи для подолання ваших найбільших помилок за прикладом апостола Петра

          Одна з моїх улюблених цитат: „Невдача повинна бути нашим учителем, а не трунарем!“. Авраам Лінкольн сказав: „Ніколи не зазнає невдач той, хто ніколи не докладає зусиль“. Апостол Петро був знайомий з невдачами. Фактично, він був людиною чудес, одкровень і промахів.

          Мета згадки у Святому Письмі невдач Петра полягає не в тому, щоб принизити його, а щоб показати, що люди, яких Бог використовує різним способом, залишаються людьми. І якщо ми подивимося, як Божа благодать допомогла йому подолати невдачу, це зміцнить нашу віру в те, що Бог зробить те ж саме для нас. Ось дев’ять записаних провалів Петра:

          Він почав тонути, коли відірвав погляд від Ісуса

          „“Підійди!” – сказав Ісус. І вийшов Петро з човна, почав іти по воді і підійшов до Ісуса; але, побачивши, що вітер сильний, злякався, почав потопати й крикнув: “Господи, рятуй мене!”“ (Матея 14: 29-30).

          Він дорікнув Ісусові

          „Тоді Петро, взявши його набік, став йому докоряти: “Пожалій себе, Господи! Це хай не станеться з тобою!” Він обернувся і сказав Петрові: “Геть, сатано, від мене! Ти мені спокуса, бо думаєш не про Боже, а про людське.”“ (Матея 16: 22-23).

          Він помилково порівнював Ісуса з простими смертними

          „По шістьох днях узяв Ісус Петра, Якова та Йоана, його брата, повів їх окремо на високу гору і переобразився перед ними: обличчя його засяяло, наче сонце, а одежа побіліла, наче світло. І ось з’явилися їм Мойсей та Ілля і з ним розмовляли. Озвавсь Петро й каже до Ісуса: “Господи, добре нам тут бути! Як хочеш, розташую тут три намети: один для тебе, один для Мойсея і один для Іллі.” Він говорив іще, аж ось ясна хмара огорнула їх і з хмари стало чути голос: “Це – мій улюблений Син, що я його вподобав: його слухайте.”“ (Матея 17: 1-5).

          Він відмовився (спочатку) від того, щоб Ісус мив йому ноги

          „Петро ж йому каже: «Ні, не митимеш моїх ніг повіки!» – «Коли я тебе не вмию, – одрікає Ісус, – то не матимеш зо мною частки.»“ (Йоана 13: 8).

          Він спав під час молитви в Гетсиманському саду

          „Повернувся він до учнів і, знайшовши їх заснулими, каже до Петра: “Отож і однієї години не спромоглися чувати зо мною? Чувайте й моліться, щоб не ввійшли у спокусу, бо дух бадьорий, але тіло немічне.” Знову, вдруге, відійшов він і почав молитися: “Отче мій, коли ця чаша не може минути, щоб я її не пив, хай буде твоя воля!” І, повернувшися, знову знайшов, що вони спали, бо очі в них були отяжілі.“ (Матея 26: 40-43).

          Він намагався захистити Ісуса і відрізав вухо Малха

          „Тоді Симон Петро, який мав меч при собі, добув його і, вдаривши первосвященикового слугу, відрубав йому праве вухо. Малхом звали того слугу“ (Йоана 18:10).

          Він тричі відрікся від Ісуса

          „А стояв там Симон Петро і грівся. От і мовили до нього: «Чи і ти не з його учнів?» І відрікся той, і відказав: «Ні!» аже тоді один із первосвященикових слуг, родич того, якому Петро відрубав вухо: «Чи ж не тебе я бачив у саду з ним?» Тоді Петро відрікся ще раз. І зараз же півень запіяв!“ (Йоана 18: 25-27)

          Він кинув служіння і повернувся до риболовлі

          „Тож каже до них Симон Петро: «Іду ловити рибу.» А ті йому: «Підемо й ми з тобою.» Отож пішли і сіли в човен. Тієї ночі, однак, не вловили нічого“ (Йоана 21: 3).

          Він був лицемірний у спілкуванні з язичниками

          „Коли ж Кифа прийшов в Антіохію, я виступив одверто йому в вічі, тому що заслужив на докір. Перше бо ніж прийшли деякі від Якова, він їв з поганами; а як прийшли, то почав таїтися та відлучатися, боявшись обрізаних. Разом з ним лицемірили й інші юдеї, так що й Варнава був зведений їхнім лицемірством. Та коли я побачив, що вони не ходять право за євангельською правдою, то перед усіма сказав Кифі: Коли ти, бувши юдеєм, живеш по-поганському, а не по-юдейському, то як ти можеш силувати поган, щоб жили по-юдейському?“ (Галатів 2: 11-14).

          Моя мета не в тому, щоб підкреслити невдачі Петра, але щоб повчитися у них. Легко критикувати те, як Петро почав тонути в бурхливому морі і був не в змозі зрозуміти, що він зробив те, що ніхто інший, крім Ісуса, не робив: ходив по воді. Так що краще спробувати і потерпіти невдачу, ніж взагалі не спробувати. Очевидно, що Петро реабілітувався і став видатним лідером новозавітної церкви. Це доводить, що провал не обов’язково повинен стати останнім словом у нашому житті. Невдача — це не фінал, якщо ми робимо наступні чотири речі:

          1. Орієнтуєйтеся на вічне

          Коли Петро категорично поклявся, що ніколи не зречеться Ісуса, Учитель передбачив зворотне: „Життя твоє покладеш за мене? – відрікає Ісус. – Істинно, істинно кажу тобі: Не запіє і півень, а ти вже тричі відречешся мене“ (Йоана 13:38). Потім Ісус додав: „Хай не тривожиться серце ваше! Віруйте в Бога, віруйте й у мене. В домі Отця мого багато жител. Коли б не так, то я сказав би вам; іду бо напоготовити вам місце. І коли відійду і вам місце спого-тую, то повернуся і вас до себе візьму, щоб і ви були там, де я.“ (Йоана 14: 1-3). Іншими словами: „Петре, не зосереджуйся на своїх тимчасових невдачах, зосередься на Моїй вічній меті для свого життя“

          Поразки — це звичайні речі в житті. Той факт, що ти зазнаєш невдачу, не означає, що ти невдаха. Це просто означає, що ти — людина. Поразка — це лише тимчасова частина життя. Якщо ми навчимося орієнтуватися на вічне, невдача не переможе і не обмежить нас. Зосередьтес на великій картині вічного Божого плану. Одного разу ви оглянетеся і посмієтеся над своїми невдачами, і зрозумієте, що вони не були такі вже й великі.

          2. Розривайте зв’язки з минулим

          Розп’яття Христа було тісно пов’язане зі святом Пасхи. Через 50 днів Петро проповідував на свято П’ятидесятниці і зловив три тисяч душ в сіті Євангелія. Відразу після смерті Ісуса Петро, мабуть, відчував себе непотрібним. Коли півень прокричав, „І Господь, обернувшись, глянув на Петра, і згадав Петро Господнє слово, коли Господь йому сказав: “Петре, перше, ніж півень заспіває, ти мене відречешся тричі.” І, вийшовши звідти, заплакав гірко“ (Луки 22: 61-62).

          Чи можете уявити, наскільки пригнічено він себе відчував після того, як зробив все, про що присяг, що ніколи не зробить? Він відчував себе засудженим і негідним навіть називатися учнем. Мабуть, — думав він, — я цілковитий невдаха. Напевно, мені варто повернутися до того, в чому я колись був успішний — до риболовлі. І так він і зробив: „Тож каже до них Симон Петро: «Іду ловити рибу.»“ (Йоана 21: 3).

          Потім він зустрівся з Ісусом, що було дуже схоже на їх першу зустріч. Порівняйте Луки 5: 1-11:

           „Одного разу, коли народ юрмився коло нього, щоб почути слово Боже, і він стояв біля Генезаретського озера,

          побачив два човни, що стояли край озера; рибалки вийшли з них і полоскали сіті.

          Він увійшов в один з човнів, що належав Симонові, і попросив його відплисти трохи від землі, а сам, сівши, з човна почав народ учити.

          Коли він перестав говорити, сказав до Симона: “Відчали на глибінь та й закиньте ваші сіті на ловитву.”

          Озвався Симон і каже: “Наставнику, всю ніч трудились ми й нічого не піймали, але на твоє слово закину сіті.”

          Так вони й зробили, і піймали велику силу риби, і їхні сіті почали рватися.

          Тоді вони кивнули до своїх товаришів, що були в другім човні, щоб ті прийшли й допомогли їм. Прийшли вони й наповнили обидва човни, аж почали потопати.

          Побачивши це Симон Петро, припав до колін Ісуса й каже: “Іди від мене, Господи, бо я грішна людина.”

          Жах бо великий огорнув його й усіх, що були з ним, із-за риб, що їх піймали;

          також і Якова та Йоана, синів Заведея, які були спільниками Симона. Ісус же промовив до Симона: “Не бійся! Віднині людей будеш ловити.”

          І витягши човна на берег, кинули все й пішли слідом за ним.“

          і Йоана 21: 3-19:

           „Тож каже до них Симон Петро: «Іду ловити рибу.» А ті йому: «Підемо й ми з тобою.» Отож пішли і сіли в човен. Тієї ночі, однак, не вловили нічого.

          А як настав уже ранок, стояв над берегомІсус, та не знали учні, що то – Ісус.

          Каже до них Ісус: «Дітоньки, чи маєте що з’їсти?» Ті йому відповіли: «Ні.»

          Тоді він каже до них: «Закиньте лишень сіті праворуч від човна, то знайдете.» І закинули, та неспроможні були вже і витягнути їх: така була там сила риби!

          Каже тоді отой учень, що його любив Ісус, до Петра: «То – Господь!» Симон же Петро, вчувши, що то Господь, підперезав одежу, був бо роздягнений, – та й кинувся в море!

          А інші учні припливли човном, -були бо неподалеку від землі, ліктів зо двісті, – та й притягнули сіті з рибою.

          Коли, отже, вийшли на землю, бачать – жар розкладено, а на ньому риба й хліб.

          І мовить їм Ісус: «А принесіть тієї риби, що ви її тепер наловили.»

          Пішов Симон Петро, витягнув на землю сіті, повні великої риби – сто п’ятдесят три! – і хоч стільки її було, сіті не перервалися.

          Мовить до них Ісус: «Ходіть но снідати!» І ніхто з учнів не зважився його питати: «Хто ти?» -знали бо, що то Господь.

          Підходить тоді Ісус, бере хліб, роздає їм, а й рибу теж.

          Це втретє вже з’явивсь Ісус учням по тому, як з мертвих воскрес.

          Коли ж поснідали, каже Ісус до Симона Петра: «Симоне Йонин! Чи любиш ти мене більш, ніж оці?» – «Так, Господи, – відрікає той йому, – ти знаєш, що люблю тебе.» Тож мовить йому: «Паси мої ягнята!»

          І знову, вдруге каже до нього: «Симоне Йонин! Чи любиш мене?» «Так, Господи, – відвічає йому, – ти знаєш, що люблю тебе.» І мовить йому: «Паси мої вівці!»

          І втретє йому каже: «Симоне Йонин! Чи любиш ти мене?» І засмутився Петро, що аж утретє його питає: «Чи любиш мене», – то й каже йому: «Господи, ти все знаєш, ти знаєш, що тебе люблю!» І каже йому Ісус: «Паси мої вівці!

          Істинно, істинно говорю тобі: Коли ти молодший був, то підперізувався сам і ходив, куди сам бажав. А як постарієшся, то руки свої простягнеш, і підпереже тебе інший та й поведе, куди ти не схочеш.»

          Сказав же він це, вказуючи, якою то смертю прославить Бога. І промовивши те, сказав йому Ісус: «Іди за мною!»“.

          Коли Петро розкаявся, то став основним представником апостолів.

          Як Петро подолав такі серйозні невдачі? Він розірвав зв’язки з минулим. Він вважав за краще жити в Божої благодаті замість того, щоб бути в’язнем свого минулого.

          3. Ніколи не переставайте вірити

          Петро зазнав невдачі, але його віра не зазнала невдачі, тому що Ісус приготував його: „Та я молився за тебе, щоб віра твоя не послабла, а ти колись, навернувшись, утверджуй своїх братів“ (Луки 22:32).

          Тому незалежно від того, скільки разів ми розчаровуємо Бога або самі себе, ми ніколи не повинні перестати вірити. Ми не невдахи, якщо не кинемо все. Соломон сказав: „Бо праведний сім раз упаде й знову встане, а безбожник спіткнеться в нещасті.“ (Приповідки 24:16). Якщо ви, як і Петро впали, піднімайтеся знову, будучи ще рішучішими у вірі, ніж будь-коли.

          Є безліч прикладів людей, які використовували свої невдачі, щоб знайти формулу успіху. Уолт Дісней був звільнений редактором газети за відсутність ідей і збанкрутував перед тим, як побудувати Діснейленд. Генрі Форд кілька разів банкротував, перш ніж став піонером в автомобільній промисловості. Альберта Ейнштейна відрахували зі школи і його вчителі сказали, що він — розумово відсталий, перш ніж він залишив свій слід в науці. Томас Едісон провів 10 тисяч експериментів над конкретним проектом перед досягненням успіху. Він сказав: „Чому я не зазнав невдачі? Я просто знайшов 10 тисяч неробочих варіантів!“ Тож ніколи не переставайте вірити!

          4. Завжди продовжуйте рости

          Пізніше в житті, як досвідчений ветеран віри, Петро писав: „Але ростіть у благодаті та спізнанні Господа нашого і Спаса Ісуса Христа: йому слава і тепер, і по день вічний! Амінь“ (2 Петра 3:18). Бог бачить наш потенціал, а не тільки наше сьогодення. Коли Ісус вперше покликав Петра, він був духовно незрілим. „Ісус їм сказав: “Ідіть за мною, я зроблю вас рибалками людей.”“ (Марка 1:17). Петро неймовірно зріс, але не за одну ніч. Мав місце процес зростання. Зростання вимагає часу. Невдача може бути трампліном, а не гальмом, якщо ми вчимося і ростемо через неї. Петро зробив багато помилок, але подивіться, як Бог використовував його — проповідував народу, зцілював хворих, сміливо очолював ранню церкву і віддав своє життя, як мученик. Незважаючи на його невдачі, він став прикладом приголомшливого успіху. Підбадьоритеся! Немає невдачі у вашому житті такої великої, щоб благодать Божа не змогла її подолати. Ніколи не дозволяй провалу зупинити вас. Невдача не повинна бути фіналом.

          Переклад Наталії ПАВЛИШИН

           

          Читай також

        • Різдво Йоана Хрестителя (Лк 1:1-25; 57-68; 76; 80)
        • Шукайте перше Царство Боже (Мт 6:22-33)
        • Бог не залишить нас! Рядки із Біблії, які нагадують про це
          • Оціни

            [rating-system-posts]

               

              Про автора

              Наталія Павлишин
              Журналіст "ДивенСвіт"

              Leave a Comment