Кожна людина – Великий вибух у безмежних обширах всесвіту. Кожна доля – Чумацький шлях із суміші подій і сяйва особистостей. Бог – вічний мандрівник стежками того шляху. Не імітує – справді стає людиною. Не вдає – помирає по-справжньому. Щоб допомогти людині віднайти повноту життя – життя справжнього…
Хрест – не вирок, а нова можливість. Для Любові. Щоб стала справжньою. Бо тільки Любов здатна знаходити можливості там, де їхня відсутність споглядає лише німу приреченість.
Віднайти спосіб любити з глибини страждань – значить стати більше, аніж просто людиною, значить стати справді людиною, людиною Божою, розп‘ятою на Голгофі та воскреслою на світанку першого дня в тижні. Любити крізь біль – творити дійсність із мороку беззмістовного хаосу.
Бог точно вірить у людину. Інакше не було б Голгофи. Навіть коли людина перестає вірити в себе. Людина точно здатна на більше. Інакше не потрібен був би ранок воскресіння. Людина завжди здатна бути людиною. Навіть коли світ зраджує самій людяності. Навіть коли жорстокість у людському серці ховає саме сонце. Навіть коли в Бога заплакані очі…
Андрій ЗЕЛІНСЬКИЙ ТІ
