Життя постійно ставить нас перед вибором, обставини в яких ми опиняємося, ледь не щодня вимагають від нас прийняти певне рішення, зробити той чи інший вибір. І цей вибір не може за нас зробити ніхто інший, ми повинні обрати його самостійно. Бог творячи людину дарував їй свободу, тобто створив її вільною, а тому що вільною тому й відповідальною. Ми говоримо що перед Богом кожна людина має вільну волю, але що ж це означає? Що таке воля? І яка то є вільна воля?
“Вільна воля – це та воля, яка діє свобідно, без будь якого насильства чи примусу”
Дехто вважає що воля – це людське прагнення, це те чого людина хоче, чого вона внутрішньо бажає і до чого стремить. Одначе, воля це не тільки пасивне прагнення, воля це прагнення що проявляється в діях, воля завжди діє. А вільна воля – це та воля, яка діє свобідно, без будь якого насильства чи примусу. Саме такою волею й обдарував людину Господь. Він дарував нам волю, тобто можливість прагнути. Він дарував нам вільну чи пак свобідну волю, тобто можливість обирати і приймати рішення. А рівночасно з цим поклав на нас відповідальність. Отож, за кожен окремий добровільний вибір, за кожне свідомо прийняте рішення людина несе відповідальність.
Щоби вберегти нас від помилок Бог дарував нам розум, тобто здатність мислити. Людина єдина з усіх створінь здатна аналізувати та оцінювати свої дії, а також здатна думати та розмірковувати над прийняттям рішень. Всі ці здібності дані людині для того щоби вберегти її від помилок. Проте навіть вони ще не роблять нас непомильними і нажаль не гарантують нам безпомилковості.
Перед кожним з нас і на далі постає безліч запитань: як зробити правильний вибір? Як прийняти безпомилкове рішення? І взагалі, як вчинити так, щоби не схибити?
А відповідь дуже проста: щоби не схибити ми повинні завжди діяти згідно з Божою волею. Бог і тут нас не покинув, Він дарував нам свою спасительну волю, яку щодня нам об’являє. Усе що від нас вимагається, це тільки навчитися розпізнавати, приймати і виконувати цю волю в своєму житті. Гаразд, скажемо ми, але ж як нам цього навчитися? Що нам потрібно робити щоби ми змогли розпізнати волю Господа, а пізнавши її могли прийняти і виконати?
“Наше завдання є не тільки просити про сповнення Божої волі, але одночасно приготуватися прийняти цю волю у своєму житті”
Безперечно, що пізнати Божу волю ми не можемо самостійно, власними силами та через особисті здібності, це пізнання дароване нам від Господа. Одначе щоби його отримати ми повинні його прагнути і про нього просити. Що ми й робимо промовляючи молитву «Отче наш», позаяк одне з прохань цієї молитви лунає словами: «Нехай буде воля Твоя…». Кожен з нас повсякденно звертається до Бога з проханням сповнення Його святої волі: «…як на небі так і на землі». І цим проханням ми просимо Бога об’явити нам його волю, просимо Його увійти в наше життя, і діяти в ньому так як Він цього забажає.
Ми просимо і добре робимо, адже всі ми, без винятку, покликані в своєму житті виконувати волю Божу. Та на жаль, незважаючи на те, що ми самі добровільно про це просимо, ми не завжди готові виконувати те про що просимо. Дуже часто ми замість того щоби виконувати волю Божу, ми радше воліємо виконувати волю власну, і тоді трапляється так, що наші слова і наші прохання не співпадають із нашими намірами і нашим діям.
А виглядає це приблизно отак: стаючи перед Богом ми говоримо, «Боже, нехай буде воля твоя», а в житті поводимось за принципом «Боже, нехай буде воля моя». Така суперечність веде нас до внутрішнього поділу та роздвоєння і приносить з собою почуття провини та пригнічення які в свою чергу ведуть до душевного неспокою, депресії чи постійного невдоволення та нарікань на всіх і на вся. Щоби такого не траплялося наше завдання є не тільки просити про сповнення Божої волі, але одночасно приготуватися прийняти цю волю у своєму житті.
І так, тепер перед нами постає найголовніше запитання: що ж нам потрібно робити для того, щоби навчитися Божу волю приймати? Отож: по-перше, для того щоби прийняти волю Божу нам потрібно навчитися зрікатися нашої власної, егоїстичної волі.
Так, можемо погодитися з тим, що зречення власної волі є однією з найбільших труднощів християнського життя, одначе якби це було неможливим то Бог від нас цього не вимагав би. Господь хоче щоби ми всім серцем прийняли Його волю, а це є немислимо до тих пір поки ми не зречемося волі власної, адже воля Божа і наша власна воля дуже часто суперечать одна одній. Воля Божа полягає в нашій святості.
Бог хоче настановити нас на шлях спасіння, направити на дорогу освячення, яка одначе не завжди є рівною і розлогою, а йти по ній не так легко і просто. А воля людська навпаки дуже часто шукає легких шляхів, шукає безтурботного життя, тимчасової користі та вигоди, не розуміючи і не приймаючи спасенних та вічних істин.
“Всі події нашого життя, всі випадки що з нами трапляються – це вияв Божої любові до нас, вияв Його доброти, Його милосердя та опіки”
По-друге, для того щоби прийняти волю Божу нам потрібно навчитися з цілковитою довірою покладатися на нашого Господа. Збагнімо що всі події нашого життя, всі випадки що з нами трапляються – це вияв Божої любові до нас, вияв Його доброти, Його милосердя та опіки.
Нам легко приймати від Бога щасливі і радісні хвилини і дуже важко змиритися з хвилинами болю і страждання, ми швидко зневірюємося, впадаємо в розпач, нарікаємо і противимося Божій волі. А Бог дуже часто таким способом промовляє до нас, хоче наблизити нас до себе, щасливою і радісною подією закликає нас до вдячності, нещасливою чи болісною до покаяння та навернення. Для нас важливо точно зрозуміти цей поклик, яким Бог промовляє до кожного з нас, і дозволити йому діяти в нас, діяти в нашому житті. Головне не боятися довірити своє життя під його провід, віддати себе в Божі руки, а Він краще ніж будь-хто інший, краще навіть ніж ми самі знає що нам потрібно.
І нарешті по-третє, для того щоби прийняти волю Божу нам потрібно приготуватися завжди її виконувати, не залежно від того якою вона буде. Звичайно ж налаштуймо себе на випробування, не сподіваймося, що майбутнє, яке для нас готує Бог завжди буде безхмарним і радісним. Однак пам’ятаймо, що Він готує для нас щось більше ніж безтурботне життя на землі, Бог готує для кожного з нас вічне життя в небі. Все що потрібно від нас це довіритися Йому, піддатися під Його провід і виконувати його волю в своєму житті. При цьому не очікуймо якихось величних подій, не сподіваймося на особливіші завдання, а сумлінно день за днем виконуймо наші щоденні обов’язки, перебуваючи в любові до Бога і ближнього.
“Бог готує для кожного з нас вічне життя в небі”
Таким чином, почувши про таке важливе значення волі Божої в житті християнина, навчімося приймати її в своєму житті. Приймати так, як це зробила Пресвята Богородиця в хвилину Благовіщення, коли то вона хоч до кінця й не усвідомлюючи що її очікує, цілковито довірилася Богові і прийняла Його волю словами: «Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову» (пор. Лк.1, 38). Адже ж тільки тоді коли ми будемо приймати волю Божу, коли будемо виконувати її в своєму житті, тільки тоді зможемо осягнути остаточну мету нашого життя.
А мета в нас тільки одна – це здобування святості, яку найлегше і найпростіше осягнути сповненням Божої волі, оскільки як говорить нам апостол Павло в одному зі своїх послань «…Воля Божа – святість ваша…» (пор. 1Сл. 4. 3).
Тож, навчімося приймати Божу волю і не втікаймо від неї, не намагаймося її уникнути чи позбутися, тому що тільки так ми можемо осягнути Небесне Царство, про що й сам Господь говорить нам словами, що: «Не кожний, хто промовляє до мене: Господи, Господи! – ввійде в Царство Небесне, лише той, хто чинить волю Отця мого, що на небі» (пор. Мт. 7, 21).
о. Кипріян Зейкан ЧСВВ
