Як боротись із гріхами, які постійно повторюються?

Ходжу до сповіді і постійно визнаю одні і ті ж самі гріхи? Чи варто тоді взагалі сповідатись?

Те, що від сповіді до сповіді у нас повторяються легкі гріхи – це ні в якому разі не означає, що сповідь не має сенсу.

Зауважмо, що не йдеться про гріхи важкі, бо прагненням практикуючого християнина має бути уникати важких гріхів.

Диявол завжди дуже добре знає наші слабкості і буде атакувати саме їх. А наші слабинки – здебільшого не міняються. Ми не маємо цілої палітри гріхів, здебільшого спокушаємось до гріхів одних і тих же в силу слабкостей.

Треба розуміти, що постанова поправи не означає, що після сповіді уже ніколи не повернемось до вчининих проступків. Постанова поправи подібна до того, як горнеться дитина. Горнусь до Тебе, Батьку, бо хочу бути не ідеальним, але любленим Тобою.

Прагну наслідувати Тебе в Любові і бути у Твоїх обіймах.

Одначе не варто нехтувати сповіддю. Тяжкі гріхи одразу ж помітні, натомість дрібні подібні до малих камінців, які, розкидавши, важко зібрати докупи.

Насамперед слід молитись про благодать і силу побороти конкретний гріх. І що важливо – проаналізувати його причину.

Може причина у якихось недомовлених речах, у щоденних звичках, якщо зрозуміти чому робимо те чи інше – можна знайти спосіб боротись із цим.

Поновні гріхи не повинні стати причиною, щоби ми не ходили сповідатись з сорому, що завжди визнаємо одні і ті ж причини або ж навпаки – із занедбування, легковажного ставлення до них.

Пам’ятаймо, що гріх є гріх, але насамперед – що Бог нас неймовірно любить і маємо прагнути постійно перебувати у Його благодаті, не зациклюючись на гріхах, але на тому, аби щоденно встигнути зробити якесь добро для того, хто близько.

Адаптація Тетяни Трачук