Коли говоримо про молитву, здебільшого думаємо про те, що маємо щось просити в Бога. Так, більшість наших молитов — це прохання. Ми перед Богом, ніби жебраки, — завжди Бога щось просить. Ми як діти Божі просимо. А Бог, як люблячий Батько свідомий наших проблем і нужди і прагне кожному з нас послужити. На цьому молитва не закінчується.
Є ще молитва подяки. Коли Бог нам щось дає, ми забуваємо подякувати. Пригадаймо євангельську розповідь про зцілених десятьох прокажених, із яких лише один повернувся подякувати, а дев’ятеро – сприйняли це як належне.
Ми щось попросили — Бог дав. Ми забуваємо дякувати Йому за те, що я отримав. Коли би ми когось просили раз, другий, третій , десятий і не дякували б за це, то було б цій людині непросто вислухати наші прохання знову.
Є ще молитва прослави. Ми славимо Бога, коли дивимося на все наше життя. Погляньмо, як Бог був присутній в нашому житті. Як Бог є довкола нас. Маємо вчитися прославляти Бога, бачачи, як Він присутній в нашому житті.
Придивімося до нашого життя, щоб воно не було лише молитвою-прохання, а й вдячності і прослави Богові.
Підготувала Наталія ПАВЛИШИН
