Нерідко у людей, які дбають про свій духовний розвиток, намагаються жити за Божими заповідями, трапляється таке, що важко знайти якийсь важкий гріх, щоби посповідатись.
Іноді для сповіді вишукують якісь гріхи там, де їх нема.
Але це саме той стан, коли треба робити крок вперед. Якщо кажеш, що не бачиш гріха, то перестань мислити категоріями закону, який, без сумніву, важливий.
Можна дотримуватись усіх заповідей бездоганно. Пригадаймо історію чоловіка, який прийшов до Ісуса зі словами, що з юності своєї дотримується усіх законів. Ісус не відкидає його, але приймаючи запитує про щось більше. І цим більшим є любов!
Чимось більшим є почати робити іспит сумління за гімном любові. Запитати себе не з огляду юридичного дотримання гріхів, але з огляду на любов: чи був милосердний, чи стерпіла, коли чоловік критикував…
Це зовсім інший рівень – рівень любові. Так ми починаємо наслідувати Христа розп’ятого у Його служінні і любові. Так ми завжди бачитимемо безмір своїх гріхів.
Бо це напрямок нашого розвитку – віддати усе і йти за Ісусом.
Не варто боятись того, що здаємось собі безгрішними. Слід використати цей стан для поглиблення своїх стосунків з Богом, пам’ятаючи, що Ісус приніс у світ дві найперші заповіді – заповіді Любові.
Адаптація Тетяни Трачук
