Що хотів би змінити батько у вихованні своєї доньки, якби вдалось повернути час назад?

Як зараз пам’ятаю той момент, коли я тримав на руках свою старшу дочку в пологовому відділенні нашої лікарні, хоча минуло більше 10 років. Я говорю це, щоб нагадати собі: життя швидкоплинне.

Бог знав, що я потребую дочок. Він благословив мене дружиною і трьома прекрасними дочками. Бог знав, що мені необхідно досягати зрілості в таких сферах, як відкидання свого “я”, співчуття, чуйність і любов.

Днями я вготував текст із запитанням: “Що б ти змінив у вихованні своїх дочок, якщо можна було б повернути час назад?” І тепер хочу поділитися з вами деякими відповідями:

Я б частіше хвалив своїх дочок – особливо частіше говорив би їм, які вони гарні.

Я зробив би набагато більше, щоб дочки бачили, як я люблю, шаную і поважаю їхню маму. Я хотів би, щоб вони частіше бачили, що таке люблячий чоловік. Я часто робив помилки саме в цій сфері мого виховання дочок. Я б відклав деякі види зайнятості, щоб у мене з’явилося більше часу для моїх дочок.

Якби я міг повернути час назад і що-небудь виправити в вихованні своїх доньок, то зміг би поліпшити два моменти: був би більш послідовним і цілеспрямований у змісті наших бесід. Іншими словами, навчаючи їх ще в ранньому віці правильно оцінювати свій успіх, я хотів би на все дивитися крізь призму Божого царства і ніяк не людського.

Я би більше проводив з ними часу, коли вони були ще дітьми, і не так багато працював би.

Я намагаюся зробити одну важливу зміну: так навчитися проводити час зі своїми дочками наодинці, щоб це було просто і невимушено. У моєї дружини це добре виходить, а мені в цьому потрібно ще рости і рости.

Я хотів би інвестувати більше якісного часу в спілкування зі своїми дочками і робити більше те, чого хотіли вони, а не чого в своєму егоїзмі хотів я, – дивитися спортивні передачі.

Проводячи з донькою час, я більше б слухав її, ніж говорив. Дивився б менше в свій телефон, спілкуючись з нею наодинці.

Мої молитви були б більш конкретними, і я частіше прямо говорив би своїй доньці про Христа.

Намагався б проводити час зі своєю дочкою більш змістовно, і так, щоби вся моя увага була зосереджена тільки на ній.

Я б частіше говорив їй, як сильно я її люблю, яке вона благословення для мого життя, і намагався би показати їй, як до неї повинен ставитися чоловік.

Упевнений, що немає потреби пояснювати, що діти наслідують те, що бачать. А кого наслідуємо ми, батьки?

Батьки, поки Бог дає нам життя, ми ніколи не перестанемо бути відповідальними за той скарб, який Господь нам вручив, – за наших дочок. Взоруймось на нашого Господа!

Адаптація Тетяни Трачук