Слово порятунок стало дуже популярним християнським терміном.
Але коли ми думаємо і порятунок в термінах християнства, перше питання, яке ми повинні задати собі:
Порятунок від чого?
Якщо ми говоримо про порятунок від чогось, то маємо на увазі потребу порятунку від якоїсь небезпеки. Тому, коли мова йде про порятунок, ми перш за все повинні чітко усвідомлювати про те, від чого ми, або хтось інший, потребуємо спасіння.
Святе Письмо дає чітку відповідь на це питання.
Що ж Біблія говорить про порятунок?
В Євангелії від Йоана, Йоанн Хреститель каже про Ісуса:
” Хто вірує в Сина – живе , життям вічним. Хто не вірує в Сина, той життя не побачить, — гнів же Божий над таким перебуває” (Йоана 3:36)
Але зачекайте! Я думала, що Бог є Богом любові, а тут йдеться про гнів Божий на тих, хто не увірує.
Чому би Богові не бути більш терпеливішим?
Всю історію, після того, як Адам і Єва з’їли плід з Древа Пізнання Добра і Зла, людство продовжує давати опиратися Богу.
І в Посланні до Римлян ми бачимо причину, по якій це є настільки руйнівним:
“Бо заплата за гріх — смерть.” (Римлян 6:23)
Смерть нашої душі.
Остаточна смерть нашого тіла.
Вічна смерть нашого духу.
Бог створив небеса як вічне місце перебування для всіх, хто помре, але за однієї умови:
Ти повинен бути ідеальним — ти повинен бути святим.
Хм, це здається нечесним. Чи не так?
З першого ж дня все складається проти нас!
Це досить ясно натякає на загибель для кожної людини, тому що, як ми бачимо, в Біблії сказано: ” Немає справедливого, ані одного! ” (Римлян 3:10) і “Тим то як через одного чоловіка ввійшов у світ гріх, і з гріхом смерть, і таким чином смерть перейшла на всіх людей, бо всі згрішили” (Римлян 5:12).
Наше тіло вмирає, але наша душа — вічна. Отже, якщо наша душа не може, згідно з дуже строгим Божим правилами, вічно жити в небесах, залишається одна єдина альтернатива для людства: “Безбожники зійдуть до Шеолу” (Псалом 9:18).
Це, схоже, свідчить на користь тих, хто зображує християн як злісних радикалів, які кричать, що всі підуть в пекло, якщо не враховувати одну річ.
Бог є любов.
Він дійсно такий, і ось як Він показав це.
Бог знає, що з дня нашого народження у нас є схильність робити речі, які не слід робити. Біблія по суті говорить наступне: “Він знає, з чого ми зліплені, він пам’ятає, що ми – порох” (Псалом 103: 14).
Це означає, що Бог розуміє людську природу. Він не забуває про той факт, що ми недосконалі і ніколи такими не будемо.
Тому Він придумав інше правило для небес.
Це правило полягає в тому, що є погані речі, які ми робимо, — погане, що ми зробили, але не хотіли цього, — погані речі, які ми робимо тому, що ми вперті і хочемо робити по-своєму, погані речі, які ми робимо, незважаючи на… будь-яку причину, і є шлях виправити це все.
Чи озиралися ви коли-небудь назад і жалкували про щось, що зробили?
Є спосіб для того, щоб це зникло.
Це та частина, в якій ми бачимо, що Бог дійсно є любов.
Біблія говорить:
“Зрештою, за законом, майже все очищується кров’ю, і без кровопролиття відпущення немає” (Євреїв 9:22)
Але ось в чому суть.
Ми не можемо бути тими, чию кров можна пролити, тому що жертва повинна бути ідеальною. І це приводить нас тільки до однієї особистості.
Це саме та причина, по якій Ісус прийшов на землю.
“Того, хто не знав гріха, він за нас зробив гріхом, щоб ми стали Божою праведністю в ньому” (2 Корінтян 5:21)
Він народився не випадково.
Він прийшов не лише для того, щоб сказати добрі речі людям.
Він прийшов не лише для того, щоб сказати, що ми повинні любити і прощати один одного.
Він прийшов навіть не для того, щоб зцілювати людей і дати їм краще життя.
Ісус прийшов, щоб померти.
“Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним” (Йоана 3:16)
Це була єдина причина Його народження, тому що, згідно з Божим планом, Він повинен бути тим, хто проллє Свою кров, щоб наші гріхи були прощені.
Але є умови для цього. Кров Ісуса не дає безкоштовний пропуск на небеса всьому людству, що жив, живе і майбутнього жити.
