“Як розпізнати покликання до священства? Головно, як його розвинути. Та як бути тим молодим людям, які готові віддати своє серце Богові, але батьки їх не пускають в монастир чи семінарію, аргументуючи це непослухом. Якщо піти без благословення?” Запитання від Тараса і Марії
Блаженнійший Святослав:
Розпізнавання власного покликання було темою, про яку говорилось також на Папському синоді.
Пізнати своє покликання – це пізнати правду про себе. Хто я такий, задля чого я живу? Яка мета мого життя? Ми кажемо, що пізнання правди про себе і є покликання, бо коли я хочу знати правду про себе, то спілкуюся з тим, Хто мене сотворив.
Своє покликання можна збагнути в контексті діалогу, розмови. Неможливо розпізнати своє покликання, закрившись в собі – ти загубишся.
Потрібно зрозуміти, які я маю дари, чим мене Господь обдарував. Ми всі обдаровані, лишень хтось має одні дарі, а хтось інші. Завдання життєвого покликання є ці дари розвинути. Бо дар подібний до насіння, яке Святий Дух посіяв у твоїй душі.
Батьки, вихователі, вчителі, духовні наставники мають завдання допомогти ці зеренка розвинути, щоби духовний сад, насаджений Богом, ріс.
Як зрозуміти, що я покликаний до священства чи до монашества? Серед багатьох покликань воно є дуже особливим і цінним. Так сьогодні потрібно священників, монахів і монахинь! Я дуже прошу: якщо у вас бодай з’явилася думка про священиче покликання – це може бути перша ознака – вже з нею живіть і працюйте! Бо просто так такі думки Господь не посилає. А потім шукайте порадників, духовних провідників, які поможуть вам зрозуміти той особливий дар.
Бо це особливий Божий дар, дуже особливий! Я маю за цей дар покликання велику відповідальність, таку ж, як і матір, що носить життя в своєму лоні.
Якщо відчуваєте, що дар того покликання є – то це правда про вас, за якою ви маєте йти. Я хочу побажати, щоби усі батьки, які відкрили у своїх дітей дар покликання до священства чи монашества, не були їм перешкодою, допоможіть їм цей дар розвинути, тоді і ви, і ваші діти будуть щасливими.
Підготувала Тетяна Трачук
Священство дійсно повинно бути справжнім покликанням, а не обиранням професії чи майбутньої роботи. І відчути таке справжнє покликання в молодому віці (після закінчення школи) можуть небагато молодих людей. Мабуть, для розпізнання в собі дійсного покликання до священства потрібен певний життєвий досвід, бачення різних сторін життя, можливість порівняння. Шкода, що зараз мало говориться про “пізні покликання”.
Бо проблемою молодих семінаристів часто є не стільки особистий духовний розвиток, як пошук нареченої (щоб встигнути одружитися до висвячення).