За ступенем небезпеки гордість важко порівняти з іншими гріхами. Гордим дуже складно досліджувати своє серце. Гординя вражає наш зір, змушуючи дивитися на все через свою призму, прикрашаючи і спотворюючи реальність. Навіть потворність нашого гріха вона здатна розмалювати яскравими кольорами.
Ми не можемо сказати, що у нас немає проблем з гордістю, бо ми не бачимо її в нашому серці. І ці благодатні моменти, коли я погладжуючи себе по спині кажу, що у мене все добре, саме ці моменти повинні насторожувати найбільше. Мені слід одягнути окуляри Христової покори, пам’ятаючи, що в моїй плоті не живе нічого доброго, і досліджувати своє серце – чи нема у ньому прихованої гордині і її симптомів.
Пошук недоліків
Підштовхуючи нас заперечувати присутність зла всередині, гординя також змушує нас не помічати благодать Божу в інших. Ми «просіюємо» людей через сито нашого сприйняття і пропускаємо лише недоліки. Так ми формуємо наше уявлення про оточуючих.
Різкість
Ті, хто заражений гордістю, з презирством, роздратуванням, розчаруванням і засудженням говорять про гріхи інших. Гордість ховається за ширмою приниження духовної боротьби інших віруючих. Вона ховається за нашими жартами, що висміюють наші ж подружжя. Вона навіть може просочуватися в молитви за друзів.
Поверхневість
Коли гордість живе в нашому серці, то ми більше стурбовані тим, що думають про нас інші, ніж тим, що насправді відбувається всередині. Ми боремося тільки з тими гріхами, які впливають на думку інших про нас, але миримося з тими, яких ніхто не бачить. Ми досягаємо більшого успіху в тих областях святості, які добре помітні оточуючим, але мало дбаємо про свої внутрішні «потаємні місця».
Захисна поведінка
Ті, хто покладається на Христа, знайдуть в Ньому надійний притулок від різних нападів людей і сатани. Істинне смирення не втрачає самовладання і не кидається на захист перед викликами і докорами, але замість цього продовжує робити добро, довіривши свою душу вірному Творцеві.
Що більше слів звучить проти смиренного християнина, тим довше він буде зберігати мовчання, до тих пір поки не ввійде в свою” таємну кімнату “і не відкриє свої уста в молитві.
Самовпевненість перед Богом
Смирення наближається до Бога упевненістю, заснованою на Христі. Якщо з цього рівняння випадає один з елементів (смиренність або впевненість), тоді наші серця, найбільш ймовірно, будуть вражені гордістю. Деякі з нас не відчувають нестачі сміливості перед Богом, але якщо ми будемо необережні, то забудемо, що Він є Бог.
Інші відчувають невпевненість в присутності Бога, що звучить як смиренність, хоча насправді є іншим симптомом гордості. У такі моменти ми демонструємо віру в те, що наші гріхи більше, ніж Його благодать. Ми сумніваємося з силі жертви Христа і дивимося на себе, а не на Ісуса.
Жага уваги
Гордість відчайдушно бажає уваги, поваги і поклоніння у всіх його формах.
Це може виглядати як хвастощі. Може бути нездатністю сказати «ні» через бажання бути потрібним. Це може проявлятися як нав’язливе бажання одружитися або вийти заміж через прагнення бути любленим. Може виражатися у вигляді одержимості бажанням мати дорожчу машину, великий будинок, керівнк посаду і все через пошук слави від людей, а не від Бога.
Нехтування іншими
Гордість упереджена. Вона прославляє тих, кого шанує цей світ, надаючи більшого значення їхнім словам, бажанням і потребам. Я відчуваю трепет, коли люди, які мають владу, помічають мене. Ми свідомо чи несвідомо обходимо слабких, незручних і непривабливих, тому що думаємо, що вони нічого не можуть нам дати.
Можливо, багато хто з нас страждають від гордості більше, ніж ми думаємо.
Але для таких людей є хороша новина. Визнання гордості – це перший крок до її кінця. Це означає, що війна вже почалася. Тому що тільки Дух Божий, працюючи в наших серцях, упокорює нас, і тоді полуда гордості спадає з наших очей і ми бачимо себе в правдивому світлі, визнаючи свою «хворобу» і шукаючи зцілення.
Адаптація Тетяни Трачук
