Свято не маку, меду і квітів, а святих мучеників Маккавеїв

14 серпня християни вшановують святих мучеників Маккавеїв, їхню матір Соломонію та вчителя Єлеазара, які жили в II столітті до Різдва Христового за часів безбожного сирійського царя Антіоха Епіфана (175-164 рр. до н. е.), який намагався примусити євреїв перейти на поганську віру. Коли євреї забували правдивого Бога та почали кланятися ідолам, Господь тяжко карав їх, передусім руками поганських царів, що займали Палестину, руйнували міста, вбивали людей, забирали їх у неволю.

Безбожний Антіох послав до Єрусалима генерала Аполонія і двадцять дві тисячі воїнів із завданням повбивати всіх євреїв, а на їхнє місце поселити чужинців. У суботу, святий день для юдеїв, Аполоній наказав своїм воїнам вбивати євреїв. Юдеї, боячись порушити суботу, гинули без найменшого спротиву. Близько десяти тисяч потрапили в полон. Місто було сплюндровано й спалено. Святиню перемінили на поганську божницю. Юдеям заборонили святкувати суботу й виконувати приписи Мойсеєвого закону. Багато євреїв відступило тоді від своєї віри, але частина залишилася вірною правдивому Богові і Його святому законові.

Святий Єлеазар був старозавітним священиком, дев’яностолітнім старцем, у якому все, навіть сиве волосся і лагідна поведінка, говорили про його чесноти.

Гонителі юдеїв вважали, що якщо їм вдасться зламати Єлеазара, то за його прикладом підуть усі інші євреї. Спочатку вони намагалися підкупити його грошима, а потім – залякати погрозами та примусити насиллям, але Єлеазар стояв непохитно у своїй вірі.

Деякі погани, а також юдейські відступники зі співчуття до праведного старця почали намовляти його, щоб він сказав принести собі дозволене м’ясо до їди, а перед людьми вдавав, що їсть заборонену свинину. Але він відповів спокусникам, що ніколи цього не зробить, щоб не не бути спокусою для молоді та не наразити себе на гріх і Божу кару.

Розлючені погани взяли його на муки: Єлеазара немилосердно били, а він щиро молився: “Господи, твоє священне світло доходить до найпотаємніших глибин наших сердець. Ти бачиш муку, яку я терплю, але моя душа радується, що може страждати за Твій закон із святої боязні до Тебе”. З цими словами праведний чоловік віддав свою душу Богові, залишивши народові приклад мужності й чесноти.

Таку ж мужність показали учні Святого Єлеазара – сім братів Маккавеїв: Авім, Антонін, Гурій, Єлеазар, Євсевон, Алім і Маркел та їхня матір Соломонія. Вони були судимі в Антіохії царем Антіохом Єпіфаном, де, безстрашно визнавши себе послідовниками Істинного Бога, відмовилися принести жертву язичницьким богам.

Старший із юнаків, який першим відповідав царю від імені всіх братів, був відданий жахливим катуванням на очах у решти братів і матері. Решту п’ять братів один за іншим зазнали тих же мук.

Антіох запропонував Святій Соломонії схилити наймолодшого з братів до зречення, щоб їй залишився хоч останній син, проте мужня матір, навпаки, зміцнювала його в сповіданні Істинного Бога. Юнак рішуче відхилив спокуси царя і так само твердо переніс муки, як і його старші брати. Після смерті всіх дітей Свята Соломонія, стоячи над їх тілами, здійняла руки з вдячною молитвою Богові й померла.

Подвиг Святих семи братів Маккавеїв надихнув Юду Маккавея і він підняв повстання проти Антіоха Єпіфана і з допомогою Божою здобув перемогу, очистивши Єрусалимський храм від ідолів.

Про всі ці події розповідається в 2-й Книзі Макавеїв, що входить до складу Біблії. Похвальні слова Святим Мученикам Маккавейським присвятили Отці Церкви – Святителі: Кипріан Карфагенський, Амвросій Медіоланський, Григорій Назіанзин та Іоан Златоустий.

Що значить “маккавей”?

Етимологія слова “маккавей” аж ніяк не пов”язана з українським словом “мак”, як вважають деякі віруючі бабусі…“Маккавей” з єврейської можна перекласти, як “молот (на ворогів)”.
Спочатку це прізвисько отримав Іуда Маккавей з династії Хасмонеїв, який очолив повстання проти ярма сирійських греків. Пізніше воно стало застосовуватися до решти синів Маттафії, іудейського священика з роду Іоаріва: Іоанна, Симона, Елеазара та Йонатана, які теж брали активну участь у повстанні. Потім поширилося на всіх взагалі захисників і сповідників віри під час гонінь Антіоха Єпіфана. Ще задовго до початку національно-визвольної боротьби проти загарбників Господь прорік пророцтво про народ божий: “Ти Мій молот, знаряддя військове, тобою поб’ю Я народи, і тобою Я вигублю царства!” (Єремія 51:20). Це пророцтво виконувалося постійно, коли люд Божий змиряється перед Богом та протистоїть ворогу! Виконалося це пророцтво й під час боротьби Маккавеїв.

З різних джерел