Кожен з нас перебуває у неустанній боротьбі зі злим духом, який дуже мудро і хитро вміє маніпулювати. Думки, ідеї, які походять від нього, дуже часто видаються нам добрими, правильними, натомість – це всього лише пастка.
Одними із багатьох хворіб сучасного суспільства є хвороба “вчора” і хвороба “завтра”.
Нерідко люди згадують, смакуючи, своє життя: “Колись був таким правдивим християнином – ходив до Євхаристії, на богослужіння, прощі, багато молився і… І що? Одного лише захоплення колишнім життям тут занадто мало. Духовний розвиток повинен тривати усе життя, а не іти по нисхідній поруч з надією, що Бог “порахує” нам добрі вчинки.
Або ж зворотній бік: минуле не повинно бути для нас тягарем, позбавляючи можливості бути тут і зараз любленим Богом. Ісус прийшов спасти те, що загинуло, а отже – позбавити від гріха. Бог не пам’ятає наших гріхів, якщо ми щиро каємось, Він прощає, тому мусимо пробачити самі собі також. Яким би не було минуле людини, кожен щодня має можливість виправитись і почати все з початку.
Хвороба “завтра” – це постійне відкладання на потім. Вже від завтра… з наступного понеділка, з наступного місяця. Ми заспокоюємо своє сумління, створюючи ілюзію “вирішеної” проблеми, але то все-таки ілюзія.
Здебільшого відкладена справа – це справа без пріоритету, не першого значення. Відкладена участь у Літургії, сповідь, молитва непомітно зникають із нашого життя. Ми начебто і “почнемо ходити до храму”, але Колись…Колись…Колись.
Бог говорить: сьогодні. Посповідайся сьогодні, почни дбати про свою душу сьогодні. Не в наступну неділю, чи наступного посту, чи…
Завтра може не бути, а якщо Бог дає сьогодні – дій і живи!
Автор: Тетяна Трачук
