Як ви думаєте, що єднає двох в одне нерозлучне ціле? Якою є справжня любов? Можливо вас здивують думки, викладені далі.
“Геронде, що найбільше з’єднує чоловіка з дружиною?” — “Вдячність”, — відповів я йому. Одна людина любить іншу за те, що та їй дарує. Дружина дає чоловікові довіру, відданість, послух. Чоловік дає дружині впевненість у тому, що вона перебуває під його покровом, захистом. Дружина — хазяйка дому, але й головна служниця в ньому. Чоловік — володар будинку, але й носій його тягарів.
Між собою чоловік і жінка повинні мати очищену любов — для того, щоб отримувати одне від одного взаємну розраду й бути в змозі виконувати свої духовні обов’язки. Щоб прожити в злагоді, вони мають, насамперед, покласти в основу життя любов — ту дорогоцінну любов, яка полягає в духовному благородстві, у жертовності, а не любов порочну, мирську, плотську. Якщо присутні любов і жертовність, то одна людина завжди ставить себе на місце іншої, розуміє її, відчуває за неї біль. А приймаючи ближнього у своє страждаюче серце, людина приймає у своє серце Христа, Котрий знову сповнює її Своєю невимовною утіхою.
Коли хтось із подружжя любить іншого, то, навіть перебуваючи далеко від нього — якщо цього вимагають обставини, — він однаково буде близько, тому що для любові Христової не існує відстаней. Однак, якщо, не дай Боже, між членами подружжя нема любові, то вони, навіть перебуваючи поруч, можуть бути, по суті, один від одного далеко. Тому кожен із подружжя пов-инен намагатися все своє життя берегти любов до своєї половинки, приносячи себе в жертву заради неї.
Плотська любов з’єднує мирських людей тільки доти, поки вони володіють [необхідними для такої плотської любові] мирськими якостями. Коли ці мирські якості втрачаються, плотська любов роз’єднує людей, і вони скочуються в погибель. А от коли між чоловіком і дружиною є справжня дорогоцінна духовна любов, то, якщо один з них втратить свої мирські якості, це не тільки не роз’єднає їх, але об’єднає ще міцніше. Якщо є тільки плотська любов, то дружина, дізнавшись, що, приміром, супутник її життя подивився на іншу жінку, хлюпає йому в очі сірчаною кислотою й позбавляє його зору. А якщо вона любить чистою любов’ю, вона зазнає за нього ще більшого болю і тонко, акуратно намагається знову повернути його на правильний шлях. У такий спосіб приходить Благодать Божа.
Із книги Паїсій Святогорець. Слова. Том 4.
