У церкві Бориса і Гліба, що у Санлісі у Франції, знаходиться ікона Різдва, яку у 2013 році написала українська іконописець Іванка Крип’якевич-Димид у Львові. У цьому творі представлена історія Спасіння, адже він показує нам таємницю Втілення Божого Сина, що став чоловіком. Саме тут йдеться про початок процесу нашого спасіння.
Дитятко Ісус лежить, спить у стаєнці. Його сон у певній мірі нагадує
смерть, адже цій дитині судилося віддати своє життя за спасіння світу.
Ця смерть представлена двома символами: плащаницею та яслами.
Дитина не сповита в дитяче покривальце, а покрита плащаницею, в якій Він буде похований. Стаєнка має форму печери, щоб нагадувати нам про «гріб, що в скелі був висічений» (Лк. 23, 53).
Ясла тут є другим символом: сам Ісус стає поживою для людей у Євхаристії. Про це ми пригадуємо на кожній Літургії.
Матір Божа, посередині ікони, спить із закритими очима, але так, ніби Його споглядає. Вона не дивиться на свого Сина, бо «людина не може побачити Мене [Бога] і жити» (Вих. 33, 20), як Господь відкрив Мойсеєві.
Над головою Матері Божої можемо бачити голуба — символа Святого Духа, що Його носієм є Діва Марія.
Над Дівою Марією янголи співають «Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля!» (Лк. 2, 14) сповіщаючи пастухам добру звістку про народження Спасителя. Інший ангел веде «мудреців зі Сходу» (Мт. 2, 1), яких також веде зоря доти, доки «аж прийшла й стала зверху, де Дитятко було» (Мт. 2, 9).
Мудреці, зображені праворуч від Матері Божої, приходять до стаєнки, щоб піднести Йому «золото, ладан та смирну» (Мт. 2, 11). Надпис відображає молитву: «Дозволь їм поглянути на Тебе як на дитину, Ти бо давніший від древнього Адама».
Пастухи та мудреці разом відображають усе людство для якого Ісус прийшов на землю як Спаситель та Відкупитель. Зліва від Діви бачимо короля Давида, предка Ісуса, що грає на «арфі та гуслах» (Пс. 150, 3) прославляючи новонародженого Царя Ізраїля — свого нащадка. І дійсно, він ніби спирається на пагін «із пня Єссеєвого» (Іс. 11, 1), на свого батька.
У куті бачимо святого Йосифа, що споглядає на пророцтво Ісаї. Темна фігура поблизу нього — це зображення Сатани, спокусника, який перевдягнений у пастуха. Незважаючи на це, Йосиф переміг сумніви щодо правдивості рождення, що його подарує світові Марія у своєму дівоцтві, що його турбували.
У іншому куті, зображена прамати Єва несе дитя до першої купелі. Цей епізод має на меті показати, що Боже Дитя є справді людиною.
Над мудрецями на іконі зображене продовження історії Різдва: вбивство невинних. «Рахиль плаче за дітьми своїми» (Мт. 2, 18; Єр. 31, 15). Врешті, у верхньому кутку ікони споглядаємо втечу Святої Родини до Єгипту, яких провадить янгол.
У центрі під яслами є надпис «Рождество Христове». Справа, пастухи наближаються до стаєнки співаючи «Радуйся Мати Ягнятка і Пастиря»; надпис же зліва промовляє «Відкинь же всякий страх і пізнай преславні речі: з любови приходить днесь на землю Бог».
Тут розкривається справжнє Різдвяне послання: Бог стає людиною, щоб людина сама стала божественною. Це теоза — обожествлення людини, що стало можливим завдяки тому, що Отець послав до нас свого Сина.
Ікона Різдва Христового запрошує нас вступити в особисті стосунки з Богом. Через динаміку Втілення, відмовмось від страху і недовіри, широко розкриймо руки, щоб прийняти запрошення Христа і вірі, довірі і радості.
† Гліб Лончина,
Апостольський адміністратор
Паризької єпархії святого Володимира
Джерело: Синод єпископів УГКЦ
