Великий піст – особливий час, коли прагнемо звільнитися від усього, що нас обмежує, зв’язує, всього, що позбавляє нас гідності Божої дитини.
Ми прагнемо, відмовляючись від чогось, тренувати у собі силу волі, жертвувати чимось, виявляючи так своє бажання бути з Богом.
Позбавляючись ланцюгів, які сковують нас по дорозі до спасіння, ми вивільняємо щораз більше свого серця. І це місце слід заповнювати.
І робити це молитвою.
Матір Божа, яка принесла у своєму лоні Спасителя світу, розчавила голову змія, ніколи не відвертає від нас свого погляду. І ніколи не відмовить у допомозі, якщо будемо просити щиро.
А як маємо просити? Молячись вервицю! Щодня! Нехай кожного дня впродовж всього посту наші руки будуть зв’язані добровільним ланцюжком – ланцюжком вервиці. Саме цієї молитви, в якій ми довіряємо усе своє життя, всі свої труднощі, душевні переміни Богородиці, боїться диявол. Саме ця молитва може допомогти вистояти у спокусах та випробуваннях.
Щодня – в дорозі, на прогулянці – нехай вервиця буде з тобою, нагадуючи про Божу неймовірну любов до тебе.
За відеореколекціями підготувала Тетяна Трачук
