Цей невеличкий фільм про українську парафію бельгійського міста Гента справді зворушує. Бо він про церковну спільноту, про те, як ми потребуємо бути у колах рідних по духу людей, як Бог шукає і знаходить шляхів і способів, а також особливо своїх людей для того, щоби створювати свій справжній дім у присутності зрілих вірою людей.
Ця стрічка також і нагода задуматись кожному з нас, а яку церкву творю я? Чи прагну щонеділі і свята зустрічатись зі своїми братами та сестрами в Христі? Чим для мене є парафія і участь у житті Церкви загалом?
«Живе ТБ» презентує фільм про парафію УГКЦ у бельгійському Ґенті Історія заснування парафії Різдва Івана Хрестителя у бельгійському місті Ґент досить незвична і є доказом того, що все можливе, якщо є бажання.
Усе почалося приблизно три роки тому з хвороби священника Івана Данчевського, який приїхав у Бельгію на обстеження. Священник пригадує перше богослужіння:
Це була навіть не Літургія, а Молебень до Пресвятої Богородиці. Я вже зібраний в ризах, стою біля престолу і жодної людини немає в храмі. Це було особливе пережиття, бо очікувалося, що хтось буде, а тут – немає нікого. І мені навіть стало страшно: як це, що робити далі. Але я почав служити Молебень, один. Десь через десять хвилин я почув, що скрипнули двері: о, уже хтось є. Я ще не міг бачити, скільки, хто це, але на завершення нас уже було вісім. І це була велика радість, бо вісім людей – це вже маленька громада.
Тих вісім, вважає священник, зробили величезну справу, вони стали наче жінками мироносицями, які сповістили – тут буде українська громада, українська Церква. Поступово громада стала налічувати вже близько 50 парафіян.
