Франческо Арменті “Пишу тобі… Відкриті листи до постатей Святого Письма”. Сторінки цієї книжки наповнюють біблійні постаті: Єлисавета, Іван Хреститель, Марія, Йосиф, апостол Петро…, але також і Понтій Пилат, Ірод, добрий розбійник…
Листи до цих біблійних персонажів, що супроводжували Ісуса Христа в Його земному житті – від народження у Вифлеємському вертепі до Його смерти на Голгофі й Воскресіння – допоможуть читачеві наново пережити найбільш значущі події Євангелія і зазирнути всередину себе, щоби ще більше відкрити серце на прийняття Доброї Новини.
Дорогий брате Юдо,
мені виявилося не дуже просто наважитися написати тобі, бо ти, серед євангельських персонажів, є тим, кому було присвячено найбільше досліджень, історичних, богословських студій… загалом ти до історичної уваги звик.
Але нарешті я все ж вирішив написати і навіть назвати тебе братом. Так, дорогий Іскаріоте, я думаю, що ти є близьким мені, подібним до людей нашого часу: ми маємо багато спільного.
Маленьким я вважав тебе огидним, бо ти поцілунком видав Ісуса, Спасителя. А, як ти добре знаєш, зрадники ніколи не були привабливими. Ніхто не хотів би взяти на себе твою роль в історії: людське лицемірство завжди відштовхувало, відганяло тебе. Твоя особа є настільки контроверсійною і хвилюючою, що навіть серед науковців є багато суперечливих думок щодо твоєї історії, щодо сенсу, якого ти хотів надати своєму життю.
І все ж, дорогий Юдо, поза цим усім, я вважаю тебе своїм братом, бо ти є частиною людської природи.
Багато разів перечитуючи Євангеліє, я питаю себе, чому Ісус, обираючи дванадцять апостолів, вибрав також і тебе, добре знаючи про зраду. Ти би міг заперечити, що Петро теж був обраний, але зрадив: це правда, але такого для відповіді на моє питання недостатньо.
Я роздумую над цим, і мені видаються щораз більше правдивими слова Дмитра Мережковського: «Будьмо обережними, коли захочемо кидати надто важкі камені в Юду, бо за ним є Ісус». Так має бути: як Ісус вибрав тебе, навіть знаючи про зраду, так само Він вибирає кожного з нас, вибирає дати нам життя, любити кожного з нас, любити кожного дня, «посилати сонце на добрих і на злих». Так, ти є частиною мене, всіх нас, бо всередині кожного з нас є «Юда», або, іншими словами, здатність зрадити щоденно даровану Богом любов.
Ми надто часто і легко забуваємо, що якщо ти зрадив Ісуса поцілунком, то ми Його зраджуємо нашою невірністю, коли виключаємо Його з нашого життя, задовольняючи спрагу за владою, лицемір’ям, нечесністю, ненавистю, насиллям. Скільки разів ми, дорогий Іскаріоте, цілуємо нашого брата, але водночас тримаємо його дуже далеко від нашого серця?
Скільки разів ми зраджуємо, бо не любимо, бо не відчуваємо потреби інших у милосерді й співчутті. Бо не відчуваємо болю тих, хто далеко? Хіба все це не означає зрадити нашу людську суть і наше відчуття дружби з Ісусом? Хіба все це не уподібнює нас?
І все-таки ми надаємо перевагу вірі в те, що ти далеко і відмінний від нас. Якими ж ми є лицемірами!
Дорогий брате Юдо, хочу подякувати тобі, бо, незважаючи ні на що, ти навчив мене надії в безнадії, блага покаяння, радости Божого прощення, впевнености в Божому милосерді.
Науковці й експерти навіть не дійшли згоди щодо твого кінця, щодо твого ймовірного, спричиненого безнадією самогубства. Але я впевнений: Ісус пробачив тебе, подарував Свою любов, незважаючи на зраду. В іншому разі який сенс мала би Його смерть на хресті? Чи, можливо, ти як розкаяний розбійник і все людство не насолодилися плодами Його відкуплення?
Найбільше я люблю в Бозі власне Його здатність бути всерозуміючим і милосердним батьком. І якщо Бог, відколи в Нього виникла щаслива ідея створити людину, лише любив її і прощав їй, не бачу причини, чому б ти мав стати винятком.
Бог нас добре знає і так само добре знає наші слабкості, але любить нас такими, як ми є. Важливо відчути на собі біль за наші гріхи.
І коли ми каємося по-справжньому, то можемо бути впевненими: Бог плаче разом із нами.
І це є найгарнішим і найважливішим посланням, котре ти продовжуєш сповіщати: Боже милосердя є більшим за наші гріхи.
Дорогий Юдо, тебе стосуються деякі думки Катерини з Генуї. Бажаючи говорити про безмірність Божої любови і безмежного Божого милосердя, великий містик XV століття розповідає, як в одному з’явленні Ісус сказав: «Якби ти знала те, що я зробив для Юди!..» Те саме можна сказати про кожну людину, яка грішить і кається!
