Сострадання Пресвятої Богородиці

Читай також

  • Тобі не треба здавати екзамен на святість. Лиш на любов 
  • Хто є моїм ближнім?
  • “Жертвуймо Марії свій розум, щоб думав про любов, на яку заслуговує; свій язик, щоб Її прославляв; своє серце, щоб Її любило”
        • Сострадання Пресвятої Богородиці

          На другий день після свята Христового Серця в календарі УГКЦ є цікавий спомин, – марійне свято: Співстраждання Матері Божої…

          Роздумуючи про терпіння Ісуса Христа кожна побожна душа не може оминути і Матері Ісуса яка співтерпіла із Своїм Сином. До глибини серця цю істину зрозумів святий Альфонс – ревний почитатель Марії. Після Ісуса, Марія в Альфонса на другому місці. Святий називає Її “моя Надія”.

          У “Величанні Марії” св. Альфонс відводить окреме місце “Стражданням Матері Божої”. Стосовно цієї теми зробимо декілька зауваг.

          «Марія є царицею мучеників, тому що, Її терпіння були довшими і болючішими як кожного іншого святого Мученика» – стверджує Св. Альфонс Лігуорі.

          Святий Альфонс Марія де Лігуорі у своїй книзі «Величання Марії» називає Пречисту Діву Царицею Мучеників, оскільки більше терпіла і більші перенесла терпіння, як усі разом Мученики. Пророк Єремія, бачачи в майбутньому терпіння Матері Божої, говорить, що з нічим іншим порівняти їх не можна: “Якого свідка маю тобі дати? До чого мені тебе уподобити, дочко єрусалимська? З чим тебе порівняти, щоб тебе потішити, дівице-дочко сіонська? Рана бо твоя велика, немов море; хто тебе вилікувати може?” (Пл. Єр 2,13).

          Святий Альфонс у своїй христології розглядає тему Страстей Господніх, поряд з якими описує і терпіння Пресвятої Богородиці.

          У своїх роздумах про страждання Матері Божої Серафимський Доктор (св. Бонавентура) ставить питання: «Чи необхідно було, щоб і Ти посвятилася за нас на горі Голгофі, і мучеництво там прийняла? Чи ж не вистачає для відкуплення світу смерті Сина, аж поки не буде розіп’ята і Мати». Святий Альфонс так відповідає на це питання св. Бонавентури: «…премилостива Мати наша, з’єднюючи свої болі з мукою Сина свого, хотіла тим способом і сама співділати у ділі відкуплення нашого». Тим самим робить великий наголос на значенні Марії у ділі спасіння як Співвідкупительки.

          В наш час багатьма католицькими теологами підтримується ідея про Пресвяту Діву як “співвідкупительку людства”. Ця ідея підтримується багатьма, і хто знає, можливо, невдовзі дочекаємось нового Маріїного догмату?…

          В традиції Католицької Церкви розглядається “Сім страждань Матері Божої”. Окрім цього є встановлене спеціальне свято для почитання цих страждань. Припадає воно у Західній Церкві на 15 вересня, а в Східній – на другий день після урочистості Найсвятішого Христового Серця (Христа Чоловіколюбця). Від XIV ст. з’являється мотив семи страждань Марії.

          Це такі страждання:

          1) Пророцтво св. Симеона (Лк 2,34-35).
          Згідно з об’явлень св. Бригіди, «цей меч болю щогодини сильніше прошивав серце Пресвятої Діви, бо з кожною годиною для Її Сина наближалася хвилина Страстей». Сама Найсвятіша Діва сказала св. Мехтильді, що в хвилині, коли почула, слова св. Симеона, уся Її радість в смуток перемінилася.

          2) Втеча до Єгипту (Мт 2,13-14).
          «З чого і чим жили у цій подорожі, і де і яке пристановище на нічний спочинок могли знайти», запитує св. Бонавентура у своїх медитаціях про життя Ісуса Христа. Святий Бонавентура, Серафимський Доктор, говорячи про повернення Пресвятої Родини з Єгипту, наголошує, що подорож ця під певним оглядом була більш трудніша, як попередня. Господь Ісус на той час мав уже сім років (згідно з вченням авторитетних богословів, Пресвята Родина пробула у Єгипті сім років – прим. авт.), тож на руках Його нести вже було неможливо, а ще не був досить дужим, щоб без труднощів пішов відбувати таку довгу подорож.

          3) Марія з Йосифом загубили Ісуса (Лк 2,43-45).
          «Згідно з об’явленнями св. Бригіди, терпіння Матері Божої дізнані у час загублення і пошуку Ісуса були більшими, як терпіння дізнані усіма мучениками разом узятих».

          4) Зустріч з Ісусом на Хресній дорозі (Євангеліє про нього не згадує).
          Святий Бонавентура уявляючи собі що Марія під час ночі яка попереджувала розп’яття Спасителя могла витерпіти, так до Неї відкликається: «ані на хвилину сон не наблизився до очей Твоїх, і коли інші в домі відпочивали, Ти ж чувала плачучи, молячись».
          Святий Бонавентура у своїх розважаннях над страстями Господніми, говорить, «що пробігши кілька вулиць, і не змігши догнати процесії що товаришувала Спасителеві веденому на Голгофу, Марія повернула на коротшу бічну стежку, щоб випередити всіх і стати в місці де Ісус мав проходити».

          5) Розіп’яття і смерть Ісуса (Мр 15,42-47; Лк 23, 50-54; Йо 19, 38-42).
          Розважаючи над п’ятим мечем болю який прошив Непорочне Серце Марії св. Бонавентура говорить так: «Але чому о! Пані моя, пішла Ти на Голгофу дивитись на смерть Сина Твого? Чому не стримав Тебе сам жах злочину який там допускався? Якщо не зупинила Тебе у цьому ганьба, яка покриваючи Спасителя діткнула і Тебе як Матір Його, повинно було Тебе застерегти принаймні біль, яким було наповнене серце Твоє, на вид Бога розп’ятого власними Його створіннями?». І відповідаючи на це питання, Бонавентура говорить: «Зробила Ти це Маріє! Бо серце твоє не мало ляку перед загрозою, але бачило тільки терпіння найдорожчого Сина, що мав невдовзі померти, і прагнуло принаймні співчувати з Ним разом».

          6) Зняття Ісуса з хреста (Мр 15,42-47; Лк 23, 50-54; Йо 19, 38-42).
          Коли Господь віддав духа, вояки за тодішнім звичаєм хотіли Йому переламати кості. Проте, як говорить св. Бонавентура, Марія просить їх і благає, щоб «Йому не ламали костей; тоді коли до них так промовляє, бачить, як один з безбожних воїнів списом Ісусові бік пробиває!». Далі говорить Серафічний Доктор, «скільки ж то мечів болю разом прошило серце Марії, коли дивилася на тіло свого Сина знятого з хреста!».
          Святий Альфонс Лігуорі говорить: «Прибігайте грішники до серця Ісуса, яке зранили; тільки щиро наверніться до Нього, а він вас прийме і до того серця пригорне».

          7) Покладення Ісуса до гробу (Мр 15,42-47; Лк 23, 50-54; Йо 19, 38-42).
          Перед тим як відійти від гробу, говорить св. Бонавентура, Марія «почала благословляти камінь що його прикривав: “О, щасливий каменю, скрикнула, покриваючий у тому часі Того, якого моє лоно дев’ять місяців носило, будь благословенний; в цей час побуджуєш у мені заздрість, тому що під тобою спочиває Той, хто був моїм єдиним добром і найбільшим щастям на землі”». Опісля, продовжує св. Бонавентура, «святі жінки, що товаришували Марії у похоронній процесії, дали Марії вдовиний одяг. Проходячи біля хреста, скропленого ще незастиглою кров’ю Її Сина, перша приклякла і віддала йому честь глибоку: “О хресте святий, сказала, кланяюся Тобі і честь Тобі віддаю; бо ж ти вже перестав бути деревом ганьби, а стався троном найбільшої любові Бога до людей, вівтарем милосердя, кров’ю Агнця Божого посвяченим!”». Наприкінці закінчує своє розважання св. Бонавентура такою молитвою: «О! Пані і Мати моя, вчини щоб з тобою заплакав, а за гріхи мої що стали причиною смерті Сина Твого і Твоїх болів, щиро жалував. Ти сльози проливаєш з любові і жалю за Сином Твоїм; дай же очам моїм пролити сльози скрухи; якими змив би мої гріхи…».

          О, Маріє, Мати Божа, моли Бога за нас!

          Отець Назарій ЛАНЬКО, Одеський екзархат УГКЦ

          Читай також

        • Тобі не треба здавати екзамен на святість. Лиш на любов 
        • Хто є моїм ближнім?
        • “Жертвуймо Марії свій розум, щоб думав про любов, на яку заслуговує; свій язик, щоб Її прославляв; своє серце, щоб Її любило”
          • Оціни

            How useful was this post?

            Click on a star to rate it!

            Average rating 0 / 5. Vote count: 0

            No votes so far! Be the first to rate this post.