Недавнє опитування дослідницького центру Pew виявило, що у США дві третини католиків не вірять, що Христос насправді присутній у Євхаристії, але що це лише символ. Це є приводом для закликів до кращої формації, без припущення що люди знайомі з основами католицької віри.
Щоб показати важливість Євхаристії у християнській вірі впродовж історії, ми створили хронологію що освітлює деякі ключові моменти, що готують шлях для Євхаристії у Старому Завіті, її встановлення у Новому Завіті, та її практикування і глибше розуміння наступних століттях.
Ця хронологія містить ключові слова, що повторюються у Писанні, такі як агнець, хліб, вино, кров, жертва, приношення та інші. Всі ці ключові слова поєднуються у Євхаристії, і свідчать про той факт, що Ісус мав на увазі дослівно що хліб та вино ставатимуть Його Тілом, Кров’ю, Душею та Божественністю.Ця хронологія вперше з’явилась у серпневому випуску 2019 року часопису Denver Catholic. Тут ви можете скачати версію для друку.
Старий Завіт, провіщення
1. Дерево Життя
Після того як Єва та Адам скуштували плід забороненого дерева, їм було відмовлено у споживанні плодів Дерева Життя. Багато Отців Церкви розуміли Дерево Життя як прообраз Хреста, а плід Дерева Життя – як прообраз Євхаристії, Тіла Христового, що висить на Хресті. Книга Одкровення говорить, що Бог дозволить людям їсти з Дерева Життя (Од 2:7). Іполіт Римський у 4му столітті пише: “І так, на місці старого дерева, [Христос] садить дерево нове… Для мене цей хрест є деревом вічного спасіння, з нього я живлю себе, з нього годуюсь” (Про Пасху, L-LI). Також, св. Августин каже: “Ми також є годовані з Господнього Хреста… коли споживаємо Його тіло” (Про Псалом 100:9).
2. Мелхіседек
“А Мелхіседек, цар Салему, виніс хліб і вино – він був священик Бога Всевишнього – поблагословив [Авраама]” (Бут 14:18-19). Про Мелхиседека написано, що він є провіщенням Христового священства, також приносячи хліб та вино: “[Мелхіседек] без батька, без матері, без родоводу, який не має ні початку днів, ні кінця життя, уподібнений до Божого Сина, – зостається священиком повіки” (Євр 7:3). Св. Єронім пише у 5му столітті: “Так як вчинив Мелхіседек, священик Всевишнього, коли приніс хліб та вино у прообразі Його, Він [Христос] також представить їх у істині власних тіла та крові” (Коментар на Євангеліє від св. Матея, IV).
3. Ісаак
Бог перевіряє Авраама, просячи його принести у жертву свого “сина єдиного” (Бут 22:2). Ісаак запитує свого батька, чому там є вогнище, але нема ягняти для жертви всепалення. Авраам відповідає: “Бог подбає собі ягня на всепалення”. Ісус є цим “Агнцем Божим” (Йо 1:29), принесенням у жертву за людство, і Він також є “Єдинородним Сином” Божим (Йо 1:18).
4. Пасхальне ягня
Щоб визволити ізраїльтян з Єгипту, Бог наказує Мойсею сказати своєму народу: “Ягня ж нехай вам буде без вади, самчик… нехай візьмуть крови й помажуть нею одвірки… нехай їдять м’ясо тієї самої ночі” (Вих 12:5-8). Св. Павло пише: “Бо Пасха наша, Христос, принесений у жертву” (1 Кор 5:7). Ісус утотожнюється із пасхальним ягням, а споживання цього ягняти – зі споживанням Ісусового тіла, як говорить Ісус: “Бо тіло Моє – їжа правдива, і кров Моя – правдивий напій” (Йо 6:55).
5. Опрісноки
У підготовці до Пасхи, Бог також наказав своєму народу їсти прісний хліб, “опрісноки” (Вих 12:15), що мало символізувати поспіх, із яким вони тікали з Єгипту – вони не мали часу заквасити тісто. За Матеєм та Марком, Ісус встановив Євхаристію на “перший день Опрісноків” (Мт 26:17, Мр 14:12). У латинському обряді Церква все ще використовує прісний хліб для Євхаристії, і ми бачимо походження цієї традиції у святі Пасхи.
6. Манна
Після того, як ізраїльтяни вийшли з Єгипту, Бог зіслав їм у пустелі манну, або хліб небесний: “Ось Я дощем посиплю вам хліб із неба” (Вих 16:4). Ісус є здійсненням цієї манни, як Він сам стверджує: “Батьки ваші манну в пустині споживали, – і померли. Це ж хліб, що з неба сходить, щоб той, хто їстиме його, не вмер” (Йо 6:49-51).
7. Окроплення кров’ю
Після отримання Закону від Бога, “взяв тоді Мойсей кров та й покропив на людей, і сказав: “Це кров союзу, що уклав Господь із вами, згідно з усіма цими словами” (Вих 24:8). Ісус використовує ці ж слова та встановлює новий союз із своїм тілом та кров’ю як новою жертвою, під час Тайної Вечері: “Ця чаша – це Новий Завіт у Моїй крові, що за вас проливається” (Лк 22:20).
8. Хліб присутності
Бог наказує Мойсею збудувати Скинію та помістити в неї Ковчег Завіту, щоб Він міг “жити серед них” (Вих 25:8). Тоді Він наказує йому: “На столі ж покладатимеш хліб появлення перед Моє лице, повсякчасно” (Вих 25:30). Згодом Давид їстиме цей хліб, який йому дасть священик Абімелех: “І дав йому [Давиду] священик священного хліба, бо не було там іншого, крім хліба покладання” (1 Сам 21:7). Ісус натякає на цей епізод і говорить: “Хіба ви не читали, що зробив Давид, як зголоднів… Як ото він увійшов у дім Божий і спожив хліби покладання… Я ж: кажу вам, що тут більше, ніж храм” (Мт 12:1-8). Він, Хто є більший ніж храм, став істинним хлібом присутності.
9. Todah – подячне приношення
Єврейською “todah” – “подяка”. Подячна жертва була різновидом мирної жертви, що приносилась кимось хто отримав велику ласку від Бога. Її складовими були м’ясо, хліб та вино (Лев 7:11-15; Чис 15:8-10). Слово “Євхаристія” походить від грецького “eukharistia”, що означає “подяка”. У жертві Євхаристії хліб та вино стають тілом та кров’ю Ісуса. Багато біблеїстів вважають подячне приношення та пасхальну жертву прообразами Євхаристії.
10. Страждаючий Слуга
53-й розділ Книги пророка Ісаї містить сильний прообраз Христа у Старому Завіті. Він розповідає про чоловіка, що страждає. “Він же був поранений за гріхи наші… немов ягня, що на заріз ведуть його… хоч він і не вчинив насильства… він принесе своє життя в покуту” (Іс 53:5-10). Цей слуга порівнюється із ягням та із жертовним приношенням, і своєю праведністю “виправдає багатьох” (Іс 53:11). І знову, Ісус є “Агнець Божий”, який, за словами Йоана, є “праведний” та є “примирення за наші гріхи” (1 Йо 2:2).
Продовження: Частина 2, Новий Завіт, встановлення Євхаристії
Автор: Vladimir Mauricio-Perez
Джерело: https://denvercatholic.org/the-eucharist-throughout-history-a-timeline/
Переклад з англійської: Максим Гонтар
