Здається, що соціальні мережі – це далеко не завжди про утвердження християнських цінностей.
Ісус казав: «Блаженні миротворці». А соціальні мережі часто благословляють розгніваних. Ісус казав: «Блаженні лагідні». А соціальні мережі часто благословляють самозакоханих.
Я вдячний багатьом християнським лідерам, які просувають ідею використання соціальних мереж для проповіді. Разом з цим я турбуюся, що ми, як церква, замість того щоб формувати медійну культуру, набагато частіше підпадаємо під її вплив. Часто-густо ми опиняємося втягнутими в, плітки, жарти, інші речі.
Я не думаю, що вирішенням цієї проблеми є уникнення соціальних мереж взагалі, хоча для декого це може бути і так, і ми повинні враховувати наші слабкі місця. Однак гадаю, що в нинішньому стані нашої культури благочестя у використанні соціальних мереж вимагає додаткової свідомості і твердості.
То що ж робити? Ось три стратегії, з яких ми могли б почати.
1. Перемагайте заздрість вдячністю
Соціальні мережі безперервно спонукають нас порівнювати себе з іншими, а від того розпалюється заздрість. Завжди знайдеться хтось, у кого буде більше читачів; виникне якась ситуація, на яку, як нам здається, ми повинні відреагувати тощо. Легко стати жорстоким через страх бути проігнорованим.
У боротьбі із заздрістю допомагає плекання в собі подяки за те, що я вже маю. Це допомагає зосередитися на використанні своєї платформи для реального блага, а не на її зростанні заради блага потенційного. Радійте навіть незначними успіхами. Будьте вдячні за них. Доглядайте за ними, як за життєдайною оазою в пустелі.
Також розумно і корисно довіряти свій вплив в соціальних мережах Господеві. І бути готовим навіть розлучитися з ним, якщо це наблизить нас до Господа.
Коли ми так чинимо, це допомагає нам пам’ятати, що гордість – це завжди безплідний шлях, а смиренність – шлях до радості. Не пишні палати, а ясла в хліві прийняли Ісуса. Наша присутність в соціальних мережах має якимось чином відображати цей факт.
2. Більше любові до ближнього
Я часто ловлю себе на думці, що соціальні мережі – це один із механізмів нашої культури для публічного приниження.
Жахливо те, що люди, які захоплюються цим, часто в результаті набувають великої популярності. І це показник нашої гріховності: в певних ситуаціях ми не тільки дозволяємо підлість і образи, але навіть винагороджуємо за це.
У світлі стану нашого культурного діалогу і характеру середовища ми повинні намагатися проявляти доброту особливо ретельно. Пошукайте в собі потенціал сказати що-небудь позитивне завжди, коли це можливо. Уникайте сарказму ще більше, ніж у живому спілкуванні.
Я знаю, що це не просто, і я не хочу нівелювати цінності відкритих дискусій і відмінностей в думках. Звичайно, і зауваження, і обурення бувають доречні. Деякі нападки або дезінформація вимагають вольової реакції.
Проте варто запитати себе, перш ніж реагувати на будь-які повідомлення або публікації, що мною керує: тіло або Дух? Розвитку якої культури я сприяю?
3. Робіть перерви
Регулярні перерви корисні для здорового життя в соціальних мережах. Можна скористатись такими прийомами для цього:
Видалити додаток на своєму телефоні – використовувати його тільки на своєму комп’ютері (робити це або завжди, або в деяких тимчасових рамках, скажімо, у вихідні або сімейні дні).
Визначити місця у вашому будинку, куди не можна приносити свої девайси (наприклад, вітальня або кабінет).
Включати функцію «не турбувати» за замовчуванням (так ви перестанете весь час відволікатися на сигнали про повідомлення, від яких мало користі).
Ще одна здорова практика, досить проста: заблокувати або відписатися від людей, які постійно тягнуть вас вниз. Не соромтеся зробити це. Ви не зобов’язані бути підписаним на кого-небудь (або відповідати на всі коментарі), якщо це шкодить вашій душі. Коли при перегляді соціальних мереж мене опановують почуття заздрості або самотності, я розумію, що, ймовірно, прийшов час зробити перерву.
Або якщо ви ніколи не сперечаєтеся з людьми в реальному житті, але робите це на Facebook, саме час збалансувати ці сфери свого життя. Соціальні мережі повинні доповнювати, а не компенсувати живе спілкування.
Адаптація Тетяни Трачук
