“Хто це, що, наче рання зоря, сходить?” (Пісня Пісень 6,10)
Свято Різдва Пресвятої Богородиці – це великий празник, що стоїть на початку нашого церковного року.
В Святій Євангелії зазначено дуже мало подій із життя Пресвятої Діви Марії. Тут нічого не сказано про її народження, про її молоді роки чи про її святе Успіня, навіть не зазначено імен її праведних батьків. Звідки ми про це все знаємо? Знаємо про це з предань Церкви та апокрифів! Апокрифи це такі книги, що оповідають нам про деякі події із життя Ісуса Христа чи Його Пресвятої Матері, те про що не говорять чотири святі Євангелія. Хоча свята Церква не визнає всіх апокрифів за автентичні книги, навіть за певні історичні джерела, все таки вони несуть у собі багато чого з предань первинної Церкви.
Головне джерело звісток про життя Пресвятої Богородиці це апокрифічна книга «Протоєвангелія Якова», написана приблизно 170-180 року. Ця книга розповіла багато чого не зазначеного в святих Євангеліях і дозволила започаткувати такі празники: Зачаття св. Анни, Різдво Пресвятої Богородиці, Введення в храм та свята в честь Йоакима й Анни. Звідси ми і знаємо про обставини народження Пречистої Діви Марії, хто були її батьки. Батьків Пресвятої Богородиці звуть Йоаким і Анна – наша Церква святкує і їх день (22 вересня). Апокрифічна Протоєвангелія Якова було завжди у великій пошані, його цитують і пояснюють багато святих Отців.
У Протоєвангелії Якова читаємо, що Пречиста Діва Марія по своєму батькові походила з царського роду Давида, а по матері зі священичого роду Арона. Її батьки жили в Назареті і були заможні, а при тому відзначалися великою праведністю та любов’ю до Бога. Великою журбою праведного подружжя була їхня нездатність мати дітей. У юдеїв бездітність вважалася за Божу кару. Тому вони зазнавали багато прикростей. Тож нічого дивного, що вони постійно благали Бога щоб послав їм дитину. Це була головна ціль їх молитов і постів. І на кінець Господь Бог на старості літ дав їм дитину. Тоді вони і не здогадувались про те, що в Божих планах маленька Марія, вже тоді, була призначена як Матір Божого Сина.
Празник Різдва Божої Матері у Східній Церкві належить до стародавніх богородичних празників. Зі Сходу він прийшов на Захід у VII ст. до Риму, а звідси згодом поширився на цілу західну латинську Церкву.
Народженню Богородиці радіють ангели й люди: “Всечесне Твоє Різдво, Пресвята Діво чиста, — співаємо на вечірні празника — множество ангелів на небі і людський рід на землі славить, бо Ти стала Матір’ю Творця всіх, Христа Бога. Того благаючи, не переставай молитися за нас, бо на Тебе надію покладаємо, Богородице Всехвальна і Непорочна”.
Небесна дитина Марія приходить на світ з місією, що стане Матір’ю Бога; тому народжується так збагачена ласками, що Її святість перевищує святість всіх разом Ангелів і Святих.
Чи ми віримо у цю невисловлену гідність Марії, чи подивляємо Її, чи дякуємо Богові в Її імені?
Св. Альфонс день народження Марії називає “ДНЕМ СПАСІННЯ І ЛАСКИ”.
Радіймо і зростаймо в довірі…Бо в тому самому моменті, коли Марія була призначена на Матір Відкупителя, одночасно і на заступницю людського роду і розподільницю усіх небесних ласк.
