Лайфхак: як стати святим? [Історія Карла Акутіса]

Як ви собі уявляєте святого? Старий чоловік, скривлене лице, голова трохи нахилена, рух тіла поміркований. Ніколи не злоститься, не кричить. Не вживає алкоголь, не курить, не відпочиває, і точно не танцює. Всі його поважають і навіть трохи бояться, а і ще в нього точно має бути довга сива борода :) 

А може це не так? Недавно, християнські видання кишіли гучними заголовками: “Чи може святий бути айтішником, в кросівках, джинсах і спортивній куртці?” Хм, не знаю – найбільше, що святий може собі дозволити – це вишиванка чи сорочка з краваткою, а взагалі в більшості – це священичі або монаші ряси.  Сьогодні ми вам розкажемо чи можна стати святим в наші дні і якщо так, то чи обов’язково для цього мати сиву бороду?

10 жовтня 2020 року, Церква проголошує святим Карла Акутіса. Ні, це не старий дідусь, який все життя допомагав бідним у Африці. Карло – молодий хлопець з міста Мілан в Італії, якому на момент смерті було 15 років. Люди називають його покровителем інтернету, бо він один із перших почав говорити про те, що проповідування Євангеліє у віртуальному світі – можливе. 

Він любив комп’ютерні ігри, був добрим програмістом і футболістом… 

Стоп стоп стоп, ти щойно сказав щось про Євангеліє в інтернеті?

Але ж інтернет – це зло! Точно так само можна сказати про ніж. Якщо неправильно його вживати, то можна поранитись; так само й з інтернетом – треба знати, як ним користуватися і для чого.Але ми про святість. То чому програміст Carlo Acutis став святим? Перед смертю він сказав: «Я радий померти, бо я прожив життя, не марнуючи жодної хвилини на справи, які не подобаються Богу». Думаєм, це і є секрет святості, і на цьому можна би було прощатись, але ну дуже вже хочеться розказати більше про нього. 

То як це виглядало на практиці? 

Крім створення різних християнських сайтів в інтернеті, він спілкувався з чужинцями, незалежно від раси й релігії, і допомагав їм в побуті, любив дарувати свій час друзям, які щось в нього просили. 

Що головне – регулярно молився і приступав до святого Причастя, бо вважав що Євхаристія – це його автомагістраль до неба!

Не здивуємо вас тим, що гроші, які отримував даремно не витрачав, а віддавав потребуючим; їжу, яка залишалася в хаті збирав в контейнери і роздавав бездомним. 

При тому, він не встидався свого зв’язку із Ісусом і ділився ним з іншими. Він не думав, що віра – це приватна справа і що про неї не треба  говорити.

Навпаки, він вважав її скрабом і хотів ним ділитися з усіма. Карло писав, що Бога не треба шукати далеко і їздити за ним або його чудами, бо він присутній у кожному храмі, а його чудеса – в нас. 

Також багато інтернет-видань пише, що його життєвим гаслом була фраза: «всі народжуються як оригінали, але багато помирають як фотокопії». І в цьому також його унікальність. Карло не хотів бути подібним на інших, не старався видати себе за когось, ким він не є. Отже, щоб стати святим не обов’язково копіювати життя Мати Терези чи святого Миколая – достатньо віднайти СВІЙ шлях і не сходити з нього. 

Більше вам не розкажемо про Carlo Acutis, хоча могли б, бо його життя справді надихає і доказує, що бороду таки не обов’язково мати. А зараз радимо вам підписатись на наш канал, бо це може вам дати шанс наблизитись до святості на 0,1%. 

Святість – це круто!