Коли ти не зможеш іти великими кроками дорогою, яка веде до Бога,
то задовольняйся маленькими й терпляче чекай, коли матимеш ноги, здатні до бігу, або ще краще – крила, щоб могти літати.
Часто повторюймо собі: Бог мене бачить…
Поводьмося, отже, так, щоб Бог не бачив у нас нічого іншого, крім добра.
Так, я люблю хрест, я люблю тільки хрест;
і люблю його тому, що бачу його на плечах Ісуса Христа.
Молитва є найкращою зброєю, яку ми маємо. Це ключ, яким ми відкриваємо Боже Серце. Ти повинен промовляти до Господа Ісуса не тільки устами, але й серцем. Ба більше, в деяких випадках ти повинен промовляти до Нього тільки серцем.
Ми шукаємо Господа Бога в книжках, а знаходимо Його в умовій молитві.
Якщо можеш, розмовляй з Богом у молитві й прославляй Його. Якщо ж не можеш промовляти до Нього, бо ще не маєш досвіду на шляхах пізнання Господа, – нехай це тебе не засмучує. Зупинись на порозі кімнати, як двірський, і віддай Йому шану. Він побачить тебе. Твоя присутність буде для Нього приємною. Він уділить увагу твоєму мовчанню. Наступного разу, коли Він візьме тебе за руку, ти зазнаєш утіхи.
Спасати душі можна тільки невпинно молячись.
Молитви святих у Небі й праведних душ на землі є пахощами, які ніколи не зникнуть.
Ми завжди повинні зберігати непорушними дві чесноти, а саме: лагідність до ближнього і святу покору перед Богом.
Бог залишає тебе в темряві духу для своєї слави. Він робить це для твоєї великої духовної користі. Бог хоче, щоб твоя нужда була троном Його милосердя, а твої слабкості – престолом Його всемогутності.
Коли людина терпить і боїться образити Бога, тоді вона перебуває далеко від гріха.
Тільки Богові віддавай славу, а не людям; почитай свого Творця, а не нікчемне створіння. Протягом усього часу перебування твого на землі вчися зносити образу, щоб могти брати участь у Христових терпіннях.
Відірвися від світу. Послухай мене: хтось топиться в глибокому морі, а хтось захлинається ковтком води. Чи є між ними якась різниця? Чи обидва не однаково мертві?
Стараймося в усіх подіях розпізнавати й шанувати Божу волю.
Не можна осягнути спасіння, не пройшовши через бурхливе море, яке безупинно загрожує потопленням. Горою святих є Голгофа. Саме з неї переходять на іншу гору, яка називається Тавор.
За матеріалами підготувала Тетяна Трачук
