У центрі сьогоднішнього свята ― подія пожертвування Ісуса в святині Марією і Йосифом. Свята Діва входить до святині і в імені усього людського роду жертвує Сина кажучи: “Оце, Предвічний Отче, Твій Син Єдинородний, Твій і також мій. Боже милосердя, прийми Його і змилуйся над нашою нуждою. З огляду на любов до заколеного Агнця уділи людям Твоєї ласки”. Рівно ж і ми жертвуймо Богу наше життя і нас самих.
У цій радісній таємниці нашої віри роздумуємо над тим, як Пресвята Богородиця, після сорока днів по народженні Ісуса, коли настав час очищення, жертвувала свого Сина в святині і дозволила, щоб обійняв Його святий старець Симеон. Пресвята Діва Марія не потребувала очищення, оскільки була вільна від усілякої плями, але захотіла піддатися очищенню, як всі інші жінки і в той спосіб бути послушною Закону. Така була Її покора ― тим часом, як зазначає св. Альфонс, ми соромимося визнати наші гріхи. Марія пішла до святині разом із Йосифом (Лк 2,22). Йосиф взяв дві горлиці, а Марія своє дороге Дитятко; взяла Божого Агнця щоб пожертвувати Його Богу на знак тієї великої жертви, яку пізніше Ісус довершить на хресті.
Святий старець Симеон, тримаючи Боже Дитятко, пророкує Марії, що Її Син стане знаком протиріччя для всіх і буде переслідуваний людьми; тому меч болю прошиє Її душу (Лк 2,35).
Серед розкошів царського життя Давид не потрафив заспокоїтись; пророк Натан сказав йому, що його син помре: плакав, постив, спав на землі. Тимчасом Марія прийняла відомість про смерть Ісуса з великим миром і в цьому мирі далі терпіла.
Уся святість полягає на любленні Бога, а уся любов Бога полягає на виконанні Його волі. Треба отже піддатися без винятку усьому, що Бог розпоряджає щодо нас. Тому в повному спокої належить прийняти всі зіслані Богом обставини, зарівно погідні, як і не погідні: такий стан і таке здоров’я, яке Йому подобається. До тієї мети треба скерувати усі наші молитви, щоб Бог поміг нам виконати Його святу волю.
Медитація Альфонсіанська на свято Стрітення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа (15 лютого)
