Кілька порад, щоб досягти правдивого прощення

Читай також

  • Ми не свідомі того, наскільки Бог вірить у нас
  • Чи потрібно прощати ворогів за знущання та вбивства?
  • Червень: місяць Пресвятого Серця Ісуса. Частина ІІІ
        • Кілька порад, щоб досягти правдивого прощення

          Ісус Христос показав нам постом перемогу над дияволом, у цей короткий, визначений час, приготував нам ліки від найбільших душевних ран, і потрудився над тим, щоб відкинути множество гріхів. Правдиво постити можемо, коли відкинемо фарисейське лукавство, ― (те що найбільше не любив Ісус Христос) і нещирий смуток (сумний християнин ― сумнівний християнин).

          Великий Піст ― час інтенсивної духовної боротьби (тому треба бути добре підготовленим до неї) і праці над собою. Власне через стриманість у пості можемо осягнути багато духовних благ: упокорити гордість, покинути всяке негідне поводження, розмову і помисли. Боротьба із пристрастями, як правило, у часі Великого Посту є набагато серйозніша ніж в інші періоди церковного року; це свого роду війна проти гріха. В пості ми покликані не лише стримуватися від їжі, але перед усім від зла.

          Сиропусна неділя ― це неділя прощення. Владика Богдан Дзюрах у своїй «Трапезі милосердя» стверджує: «Усі ми потребуємо прощення від Бога і від ближніх. Тому всі мусимо бути готові прощати і просити прощення». Тобто, як бачимо, прощення ― це взаємозалежний процес що становить потребу і готовність прощати. З потребою прощати наче все зрозуміло ― це постійна константа, натомість готовність прощати ― залежить від нас. Чи я готовий простити своїм кривдникам? і чи я готовий просити прощення в тих перед ким завинив (мова звичайно йде за Бога і наших ближніх)? Без щирої відповіді на ці питання обряд прощення у сиропусну неділю так і залишиться лише зовнішнім обрядом.. І справді не легко інколи простити, ― зовні, наче, подаєш ознаки примирення, але в душі залишається біль.

          Які ж етапи правдивого прощення? Отець Йосиф Будай (ЧСВВ) подає наступні:

          1.Не мститися;

          2.Не дозволяти себе ображати;

          3.Визнати свій жаль і свою неміч;

          4.Поділись з кимось своїм жалем, болем;

          5.Минулі, старі, незагоєні рани дають про себе знати;

          6.Як треба сприйняти гнів і бажання помсти?

          7.Попробувати зрозуміти свого кривдника (неможливо ніколи до кінця зрозуміти іншу особу, чому так поступила);

          8.Користі від образ;

          9.Дозволити Богові діяти. Любов лікує. Дозволити Богові себе любити;

          10.Не бажай пробачити за всяку ціну. Пробачення ― це результат навернення серця;

          11.Відкритися на ласку пробачення. Бог прощаючи нам багато, бажає, щоб і ми прощали. Бог дивиться більше на покаяння;

          12.Чи розірвати зв’язок з кривдником, чи його продовжувати?

          Як бачимо, о. Йосиф пише що пробачення ― це результат навернення серця, тобто особистого покаяння. Якщо я цього не пережив на своєму досвіді ― я не буду готовим простити ближньому.

          Перед нами сорок днів посту і за цей час, як каже св. Антоній з Падуї, «як розвідники детально вивчають довірену їм територію, так і ми повинні, ретельно оглянути усе наше власне життя, усвідомивши як ми згрішили думками, зором, смаком, слухом і дотиком, покаятися і висповідатися із цих провин, так, аби від них не залишилося навіть жодного сліду».

          Отже маємо над чим працювати…

          Вперед! В понеділок починається Піст.

          Отець Назарій ЛАНЬКО, Одеський екзерхат УГКЦ

          Читай також

        • Ми не свідомі того, наскільки Бог вірить у нас
        • Чи потрібно прощати ворогів за знущання та вбивства?
        • Червень: місяць Пресвятого Серця Ісуса. Частина ІІІ
          • Оціни

            [rating-system-posts]