Піст – прекрасна нагода присвятити свій час читанню духовної літератури задля збагачення та зміцнення душі. Пропонуємо повчання отця Авви Доротея про боротьбу зі спокусами.
Послання до брата,
якого гнітять спокуси
Найперше, брате мій, треба сказати, що ми не знаємо шляхів промислу Божого, і тому маємо поручати Йому влаштовувати все, що нас стосується, а тим більше треба так чинити тепер. Бо якщо захочеш ти за людськими думками судити про те, що стається, замість того щоб скласти свою печаль на Бога, то такі помисли лише обтяжать тебе. Отже, коли повстануть на тебе супротивні помисли й почнуть пригнічувати тебе, ти маєш взивати до Бога: «Господи! Як Ти хочеш і як Ти знаєш, владнай цю справу!». Бо промисел Божий чинить багато понад наші уявлення і сподівання. І часом те, що ми припускаємо, у дісності стається інакше, і, одне слово, під час спокуси треба мати довготерпеливість і молитися, а не бажати, як я сказав, і не думати, що можна людськими помислами подолати помисли бісівські. Знаючи це, авва Пімен сказав, що вираз, який велить не турбуватися про завтрашній день (Мт. 6,34), стосується людини, яка є в спокусах.
Отож, сину мій, віруючи, що це істинне, покинь усякий власний помисел, хоч би він був і розумний, і май надію на Бога, що може зробити незрівнянно більше від того, чого ми просимо або про що думаємо (Ефес. З, 20). Я міг би відповідати на все, що ти сказав, та не хочу сперечатися ні з тобою, ні навіть із самим собою, тільки бажаю вказати тобі шлях до надії на Бога, бо цей шлях є найбезпечніший і найтвердіший. Господь із тобою.
Не дивуйся, мій сину, якщо, перебуваючи на шляху, що веде вгору, ти впадеш у тернину й багно; трапляться також і гладкі місця. Бо ті, що в подвизі, часом падають, а часом самі поборюють противників. Великий Йов сказав: «Чи не спокуса – життя людини на землі» (Йов 7, 1). А хтось інший зі святих сказав: «Муж, що не випробуваний спокусами, недосвідчений». Бо ми буваємо спокушувані для повчання у вірі, для того, щоб ми були випробувані й навчилися боротися. Господь сказав: «Терпеливістю вашою здобудете душі ваші» (Лк. 21, 19). Отже, надія на благий кінець хай допоможе нам у всіх випадках. І святий Апостол, навчаючи нас терпеливості, каже: «Вірний Бог не допустить, щоб вас спокушувано понад вашу силу, але разом із спокусою дасть і вихід, аби ви могли її перенести» (1 Кор. 10, 13). І Господь наш – Сама Істина – хай утішить тебе, кажучи: «У світі страждатимете, а бадьоріться, бо Я переміг світ!» (Йо. 16, 33). Цього навчайся, в цьому перебувай і згадуй Господа і благість Його, мій сину! Він допоможе тобі в усьому, бо Він милостивий і знає неміч нашу. Він знову хай заборонить хвилям і сотворить тишу в душі твоїй молитвами святих Його. Амінь.
Як за тілами йдуть тіні, так І за виконанням заповідей – спокуси, бо ніхто, як сказав Антоній Великий, не ввійде до Царства Небесного без спокус. Тож не дивуйся, мій сину, що, турбуючись про спасення своє, ти зустрічаєш спокуси і скорботи. Але терпи, не бентежачись, і молися, дякуючи, що ти за виконання заповіді сподобляєшся бути у спокусах для навчання і випробування твоєї душі. Благий Бог хай подасть тобі в час спокуси уважність і терпеливість.
Ми – твір і діло благого й чоловіколюбного Бога, що мовив: «Як живий Я, – говорить Господь, – не хочу смерті грішника, а щоб він навернувся і жив» (Езек. 33, 31). Також: «Не прийшов Я кликати праведників, але грішників до покаяння» (Мт. 9, 13). Отже, якщо це істинно і якщо ми так віруємо, то «покладемо на Господа печаль свою, і Він нас підтримає» (Пс. 54, 23), тобто спасе, бо Він дбає про нас. Він хай утішить і твоє серце, сину мій, молитвами святих. Амінь.
Добре розважив авва Пімен, що вираз, в якому наказано не турбуватися про завтрашній день (Мт. 6, 34), сказано до людини у спокусах. І вираз «поклади на Господа печаль твою» (Пс. 54, 23) стосується також сюди. Отже, відкинь, сину мій, людські помисли, і май надію на Бога, що чинить куди більше від того, чого ми сподіваємося, і заспокоїть тебе надія на Бога. Господь нехай допоможе тобі, мій сину, молитвами святих. Ми мусимо чинити опір таким помислам, бо не відважимося сказати, що проживемо і завтрашній день.
