Думки про навернення о. Ран’єро Канталамеси, італійського священника, ченця ордену капуцинів, проповідника Папського престолу
Заклик до покаяння звучить у трьох різних контекстах Нового Завіту. І кожного разу Ісус підкреслює новий компонент покаяння, і ці три компоненти складають те, що ми називаємо по-грецьки (метанойя)-або євангельське покаяння. Необов’язково переживати всі три моменти покаяння одночасно, з однаковою інтенсивністю: існує немов різне покаяння для кожного періоду життя, головне – щоб кожен з нас міг відчитати, яке саме покаяння відноситься до того чи іншого моменту.
ПЕРШИЙ ЗАКЛИК до покаяння: «Покайтеся і віруйте в Євангеліє». До пришестя Христа покаятися означало «навернутися», тобто «повернути назад», повернутися до дотримання Закону і Завіту з Богом. Це передбачало якісь трудомісткі дії: потрібно було змінити звички, припинити здійснювати деякі дії і так далі. В устах Господа Ісуса це слово набуває іншого значення, і не тому, що Йому подобається міняти значення слів, а тому, що з Його пришестям все змінилося – «Сповнився часи, і наблизилось Царство Боже»: «Навернутися тепер не означає «повернути назад», до Старого Заповіту і дотримання Закону, але означає, скоріше, стрибок вперед і віднайдення спасіння, яке прийшло до людей безкорисливо, завдяки свобідній ініціативі Бога ». «Покайтеся і віруйте» – це не дві дії, але вибір одного важливого принципу «покаятись і увірувати». Це один процес! Йдеться про навернення від «закону» до «благодаті».
ДРУГИЙ ЗАКЛИК до покаяння Ісус звертає до Своїх учнів після їх суперечки про те, хто найбільший у Царстві Небеснім: «Він же дитину покликав, і поставив її серед них і сказав: Воістину кажу вам: коли не навернетесь і не будете як діти, не ввійдете в царство Небесне »(Мт. 18,1-3). Цього разу мова йде дійсно про «навернення», про те, щоб повернутися назад, ніби в саме дитинство. Сперечаючись про те, хто з них більший, учні ставлять на перше місце власне «Я». Навернутися в даному контексті означає повністю поміняти перспективу і напрямок, відмовитися від зосередженості на собі і сфокусувати погляд на Христа. Ісус каже, що потрібно бути простими як діти, тобто повернутися до моменту заклику, коли ніхто ще не був наділений жодними титулами, ніхто між собою не змагався і один одному не заздрив. Коли Ісус покликав учнів, у них не було нічого, крім присутності Ісуса. Він закликає повернутися саму у цю точку.
ТРЕТІЙ ЗАКЛИК до покаяння ми бачимо в посланнях семи Церквам Апокаліпсису. Послання звернені до «ангелів», тобто – прямим або непрямим чином – до пастирів, які очолюють спільноту (церкви). «Я знаю діла твої ти не холодний, ані гарячий о, якби ти був холодний, або гарячий! Але, як ти теплий, а не гарячий, ані холодний, то викину тебе з Своїх уст. Будь же ревний і покайся »(Об’явл 3,15.19).
Тут мова йде про покаяння як перехід від посередності і теплохолодності до духовного прагнення. Ми є спадкоємцями духовності, згідно з якою шлях до досконалості проходить по трьох класичних етапах: очищення, просвітлення і єднання. Іншими словами, потрібно довго тренуватися в самозреченні і умертвіння, щоб прийти до цього глибинного духовного прагнення (ревності). У всьому цьому є велика мудрість і досвід тисячоліть, і ні в якому разі не можна думати, ніби все це застаріло. Ні, це не застаріло, але це не єдиний шлях, який може сприяти засвоєнню Божої благодаті. Така жорстка схема означає повільне і поступове переміщення акценту від благодаті до людських зусиль ». Якщо такій аскезі не передує потужний «імпульс Святого Духа», це буде марний труд, який може лише спонукати «хвалитися плоттю», хвалитися собою. Християнське життя, повне аскетичних зусиль і умертвінь, але позбавлене животворного дотику Духа, за словами одного зі Святих Отців, схоже до Месси, на якій читається багато читань, відбувається безліч обрядів, але не відбувається освячення хліба у Тіло Христа священником. Все залишається тим же, що і до цього, – лише хлібом і вином.
