#НазустрічРіздву: День 1. Назустріч Богові, Який надходить

Читай також

  • #НазустрічРіздву. День 21. 5 грудня. Іншою дорогою вертатися до свого краю
  • #НазустрічРіздву. День 20. 4 грудня. Не повертатися до Ірода, а йти дорогою життя
  • #НазустрічРіздву. День 19. 3 грудня. Таїнство бачу я дивне і преславне!
        • #НазустрічРіздву: День 1. Назустріч Богові, Який надходить

          Сьогодні розпочинаємо спільну мандрівку назустріч Христовому Різдву. Ця мандрівка огортає період 40-денного посту, який традиційно ще називаємо «пилипівкою», оскільки він розпочинається 28 листопада – наступного дня після літургійного спомину св. апостола Филипа.

          Симеон Солунський так пише про цей благословенний час різдвяного посту: «Цей 40-денний піст є подібний до посту Мойсея, що постив 40 днів і ночей та прийняв таблиці Божих Заповідей. Постімося і ми 40 днів і приймемо живе Слово Боже воплочене від Діви і причастимося Його Тіла».

          Запрошення до посту – це запрошення піти на самоту із нашим Господом. Віддалитися від буденних справ, щоб «за закритими дверима власної кімнати» серця (пор. Мт. Мт. 6, 6) у молитві і спокої роздумувати над Божим словом і спілкуватися із Тим, Котрий «бачить таємне». То ж вирушаймо назустріч Богові, а вифлеємська зоря нехай провадить нас, як мудреців зі Сходу, назустріч нашому спасінню!

          Втім, відразу звернімо увагу, що це не ми робимо перший крок у цій духовній подорожі. Бог перший вирушає нам назустріч. Бог перший зглянувся на нашу духовну неміч та нужду і вирішив послати Свого Єдинородного Сина «задля нас людей і нашого ради спасіння» (Символ віри).

          Бог завжди робить перший крок у нашому житті: і у створінні, і у спасінні і у духовному відродженні та у прославі нас на небі: «Ти від небуття до буття нас привів і коли ми відпали, Ти знову нас підняв і не перестав творити все, аж поки нас на небо не привів і будуче царство дарував» – молиться Христова Церква у Святій Літургії.

          Ця Божа ініціативність – це вияв Його великої і безумовної любови: «Ти світ Твій так полюбив, що Сина Свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне» (Анафора св. Йоана Золотоустого; пор. Йо. 3, 16). Господь полюбив нас ще тоді, коли ми були Його ворогами (пор. Рим. 5, 6-10) і ця Його любов стала першопричиною нашого спасіння, нашого примирення із Ним і нашого повернення до дому Отця – не в статусі невдячних грішників і життєвих лузерів, але в статусі повсякчасно люблених і відкуплених Христовою кров’ю дітей Небесного Отця.

          Молитва: Господи, дякуємо Тобі за Твою вічну любов до нас, Твоїх дітей! Дякуємо Тобі, що не забув і не покинув нас у нашому загубленні, але виходиш нам назустріч у Своєму Сині, простягаючи руку спасіння, довершуючи його у нашому житті силою і діянням Святого Духа. Провадь нас, що виходимо Тобі назустріч і дай щасливо довершити цю нашу спасенну подорож – цього року і впродовж усього нашого життя!

          Автор: Владика Богдан Дзюрах

          Читай також

        • #НазустрічРіздву. День 21. 5 грудня. Іншою дорогою вертатися до свого краю
        • #НазустрічРіздву. День 20. 4 грудня. Не повертатися до Ірода, а йти дорогою життя
        • #НазустрічРіздву. День 19. 3 грудня. Таїнство бачу я дивне і преславне!
          • Оціни

            How useful was this post?

            Click on a star to rate it!

            Average rating 0 / 5. Vote count: 0

            No votes so far! Be the first to rate this post.