За 12 років мого подружнього життя із військовослужбовцем, багато цивільних жінок говорили так про мінливість і непередбачуваність військового способу життя. Сімейне життя в армії ― це постійна адаптація, зміни та гнучкість.
Одного разу, коли мій чоловік був на навчаннях, ми отримали наказ про переїзд і мені довелося самотужки з малюком на руках збирати речі. Також був випадок, коли мій чоловік поїхав у відрядження, коли нашій третій дитині було лише два місяці. Коли він повернувся, донька його не впізнала. Крім того, довелося вчитися зараджувати з його посттравматичним розладом.
Я знаю, що я не одна така. Кожна дружина військового переживає перешкоди і здобуває непростий досвід. І я знаю, що чоловіки-військові переходять через непрості випробування.
Бути дружиною та матір’ю й так важко, а тим більше з такими додатковими стресами. На щастя, Святе Письмо нагадує нам істину, яка допомагає рости в часи благословень і в труднощах: «Умію бути в упокоренні, умію бути і в достатку: в усьому й в усіх обставинах я звик і насичуватися, і голодувати, жити в достатках і терпіти злидні. Я можу все в тому, хто укріплює мене.» (Филип’ян 4:12-13). Розмірковуючи над Словом Божим, постійно молячись і спираючись на місцеву церковну громаду, дружини та мами військовослужбовців здатні духовно зростати у цей складний період життя.
Розмірковуйте над Божим Словом
Всі ми розмірковуємо та концентруємося на чомусь. Це можуть бути новини, наша стрічка соціальних мереж, подкасти, фільми або книги з самовдосконалення. Деякі з них можуть бути корисними. Але Святе Письмо недаремно закликає нас розмірковувати над Словом Божим вдень і вночі (Псалом 1). Воно охороняє нас від гріха, навчає праведності, підбадьорює, дає розуміння в невизначеності і зміцнює за часів слабкості: «Ось тому, святі брати, учасники небесного покликання, вважайте на апостола й архиєрея, якого ми вірою визнаємо, Ісуса» (Євреїв 3:1); Звірся на Господа всім твоїм серцем, не покладайсь на власний розум. У всіх твоїх путях думай про нього і він твої стежки вирівняє (Приповідки 3:5-6). Більш того, Писання вчить нас про Бога і допомагає нам зростати в любові до Нього.
Будучи дружинами військових, ми повинні особливо старанно оберігати свої серця та розум. Для мене це означає обмежити споживання інформації. Коли мій чоловік був у відрядженні, замість того, щоб зосередитись на новинах про ті регіони світу, де він перебуває, я виявила справжнє благословення у роздумі над Писанням. Я проміняла смуток на радість, занепокоєння на спокій, а відсутність дисципліни на самоконтроль, коли наповнила свій розум біблійною істиною у різний спосіб. Щодня надає нову можливість боротися з надокучливими думками та сумнівами, віддаючи пріоритет Слову Божому.
Часто моліться
Багато подій та ситуацій непідвладні дружині військового, але є один дієвий спосіб ― молитва. Подолання занепокоєння та сумнівів за допомогою молитви нагадує нам, що ми не самотні. Молитва зміцнює нас у тому, що Бог ніколи не залишає, не покидає і не кидає нас, і дає нам можливість тісно спілкуватися з Ним.
Молитва також доповнює роздуми над Словом Божим. Пізнання та вивчення Божого характеру призводить до прославлення. Вивчення Його обітниць спонукає нас звертатися до Нього з проханнями. Читання історичних розповідей та бачення гріхів інших людей нагадує нам про необхідність сповідувати свої гріхи. Вивчення того, як пророки, священики і царі залежали від Бога, спонукає нас приносити Йому наші тягарі через молитву. Сповідь, вдячність, хвала та прохання відображають зовні нашу внутрішню віру в Бога.
Молитва не лише з’єднує нас із Богом, а й з іншими людьми. Як дружини та матері військовослужбовців, ми можемо молитися за наших дітей та разом із ними. Ми можемо запросити наших друзів, сім’ю та парафіяльну громаду помолитися разом із нами за наших чоловіків. Можна обрати певний час дня, щоб молитися «разом», навіть якщо перебуваєте за багато кілометрів один від одного. Відрядження в останню хвилину, скасування наказу про призначення, травма чи поранення чоловіка — це турботи, які ми можемо піднести Господу в молитві і попросити інших також молитися про це.
Спирайтеся на місцеву церковну громаду
Місця служби періодично змінюються. Та це не означає, що маємо бути відірвані від своєї церкви. Кожна недільна Служба Божа чи посеред тижня допомагають нам постійно пам’ятати про нашого Господа. Через помісну церкву Бог духовно ростить своїх людей та захищає нас від ізоляції. Опора на церковну громаду допомагає дружинам військових дає усвідомлення, що вони самі.
Приналежність до Церкви допомагає мені почуватися, як вдома, де б я не була.
Переклад і адаптація Наталії ПАВЛИШИН
