Існування людських відносин визначається однією із категорій “скільки це коштує”, тобто ми звикли до таких систем існування суспільства: оплатити проїзд, купити продукти і т.д.
Щось подібне можемо добачити в духовному житті… Знаємо, що Відкуплення людського роду довершилося раз і назавжди більше 2 тис. років тому на Голготі. Але Відкуплення – це ще не спасіння душі, – це свого роду квиток до неба, який дається охрищеній людині.
Питання, що я зроблю з ним: чи збережу чи втрачу… Отже людина, живучи на землі, перебуває у стані спасіння, тобто спасається. Це процес, який не є одноразовим актом, а дорога активної співпраці з благодаттю Божою через молитву і святі Тайни.
Наступне питання: що робити, коли ми втратили квиток (пошкодили чи, в гіршому випадку, загубили). Людина яка втрачає квиток не може попасти на будь-що, правда? Чи це крапка, чи більше нема шансів??!! Розуміється що втрата квитка відбувається через відхід від Бога, через життя в гріху.
Ні, шанс є! Але він коштує…
Щоденник святої Сестри Фаустини Ковальської “Милосердя Боже в моїй душі” наводить чимало таких прикладів. Отже, що потрібно, щоб врятувати душу – офіри! Живемо в край важкі часи – загальний відхід від Бога, занедбання духовного життя, багато душ є без квитка до неба і йде на затрачення…
Ісус Христос властиво послуговуючись вибраними душами рятує, СПАСАЄ надалі. Такою була свята Сестра Фаустина Ковальська. Що це для неї коштувало? Ну, як мінімум, душевні страждання: “сьогодні почуваюся настільки самотньою в душі, що не можу собі цього пояснити”, – пише Фаустина. Отже, ціна порятунку душі – Бог забирає відчуття своєї присутності, щоби через цю маленьку жертву врятувати якусь душу.
Фаустина: “О душі грішників, ви забрали мені Господа, але добре, добре, пізнайте, наскільки Він є солодким, а ціле море гіркоти нехай заливає моє серце. Усі Божі потіхи я віддала вам”. Ісус забирає потіхи і дає сестрі гіркоту щоб врятувати душу грішника… Така ціна спасіння душі.
