Щоденні роздуми із книги «Бог кличе тебе»
Ось Я стою під дверима та стукаю: коли хто почує Мій голос і двері відчинить, Я до нього ввійду, і буду вечеряти з ним, а він зо Мною» (Одкровення 3:20).
Бачите, Мої діти, стук у двері не залежить від ваших заслуг – хоча це й відгук на тугу вашого серця по Мені.
Добре наставляйте чуйне вухо. «Коли хто почує Мій голос». Знову ж – про ваші заслуги не йдеться. Тільки про вухо, нашорошене вловити Мій голос і почути звук Мого тихого стукоту.
Отже, слухайте: «Коли хто почує Мій голос і двері відчинить, Я до нього ввійду, і буду вечеряти з ним, а він зо Мною».
Яке свято! Ви гадаєте, що то була б велика радість побувати на весіллі в Кані Галилейській, або бути серед учнів, що сиділи зі Мною у Світлиці на Тайній Вечері, або одним з двох в Емаусі, або кимось із тих, для кого Я приготував трапезу на березі озера!
Але ні! На кожному з цих свят, хоч і сповнених Божої перемоги й щедроти, ви не могли спізнати захвату, що огорне вас, коли ви почуєте стукіт і голос, і, відчинивши, ласкаво привітаєте Мене на Моєму святі.
«Нахиліть своє вухо, й до Мене прийдіть, послухайте, й житиме ваша душа! І з Я вами складу заповіта навіки на незмінні Давидові милості» (Ісаї 55:3)