Оскільки запитання було публічним, ділюся з Вами, моїми друзями, відповіддю, яку дав у коментарі під одним із нещодавніх дописів. Пишу не задля полеміки (її останнім часом всюди є дуже багато), а від журби, що емоції так легко можуть засліплювати духа.
Отож:
Дуже велику поміч надав і надалі надає Україні Ватикан і особисто Папа Франциск.
Звільнення наших полонених – одна з найважливіших і найцінніших місій (якби серед звільнених була рідна для Вас особа, мабуть, вже одного цього вистачало б Вам – я переконаний, – щоб не впадати в пастку безпідставного і узагальненого скептицизму).
Захист наших вірних в Криму, підтримка священників, які служать нашим вірним і всім потребуючим у важких обставинах, численні гуманітарні конвої, дипломатичні зусилля задля недопущення, а тепер задля припинення агресії і відновлення територіальної цілісності і тривалого та справедливого миру, окремий Лист Папи до українського народу, численні посланці Папи (кардинали Римської Церкви) в Україну як вираз підтримки і солідарності, проукраїнська позиція і відвага у підтримці України Ап. Нунціїв Галліксона, Гуджеротті і Кульбокаса, відома гуманітарна акція 2016 року (думаю, Ви памятаєте, що війна не почалася 24.02.2022) “Папа для України”, коли світ мовчав і ігнорував наше страждання, а, завдяки Папі, у всіх католицьких парафіях Європи говорили про Україну і збирали пожертви для страждаючих від війни в Україні. Не кажучи про численні і промовисті знаки солідарності (поцілунок закривавленого прапора з Маріуполя, зустрічі з нашими воїнами на загальних аудієнціях, зустріч з вдовами і постраждалими від війни, зустріч з дружинами наших послів, зустріч з українською молоддю в Лісабоні…) та постійні (лише від лютого 2022 року їх було понад 220!) публічні згадки про Україну і заклики до молитви за мир. І це тільки дещиця з того, що зроблено і робиться і що спонтанно пригодить на гадку…
Не розумію (і не сприймаю), як можна не бачити і не визнавати та не цінити цього. Тут або якесь непереборне упередження і нездатність бачити очевидні речі, або елементарний брак людської і християнської вдячності.
Звичайно, не все ідеально. Але у нашому власному “домі” все гаразд?
Я переконаний, якби кожен у своїй ділянці і на своєму місці зробив стільки, скільки Святійший Отець зробив і робить для України в ділянці релігійній, мир в Україні вже давно настав би.
Владика Богдан ДЗЮРАХ
