Гендер. Цінності. Майбутнє

Читай також

  • «Прийди і подивись»: програма після якої молодь стала ближчою до Бога
  • «Церква в Європі має дихати двома легенями: Західною і Східною» — внесок української молоді в лист від Комісії Молоді при Раді Єпископських Конференцій Європи до учасників Синоду про Синодальність
  • «Шлюб — це права, обов’язки й відповідальність перед іншою людиною», — Юрій Підлісний про сімʼю як майбутнє України
        • Гендер. Цінності. Майбутнє

          Черговий випуск ток-шоу “Цінності. Майбутнє” присвячений темі “Гендеру”. Гостями заступника голови Патріаршої комісії у справах молоді УГКЦ отця Романа Демуша став голова Комісії УГКЦ у справах мирян і сім’ї Юрій Підлісний і докторка біоетики та викладачка кафедри богослов’я УКУ Марія Ярема.

          Пропонуємо кілька блоків важливих думок. Більше ― дивіться у відео.

          Чи може людина обирати гендер?

          Марія Ярема:

          ― Гендер є психологічним поняттям, а стать ― фізіологічним, тобто хромосомно визначеним. Тож, базуючись на цьому, поширюють думку, що можна психологічно себе сприймати відповідно чи невідповідно до своєї статі.

          Відповідно до біологічної статі є тільки два гендери ― чоловіки і жінки. Однак гендерів на сьогодні є багато, тож можемо розуміти, що вони не корелюються статтю. Тому гендеристи говорять, що є чоловік, жінка, гомосексуаліст, лесбіянка, небінарна особа, чоловік і жінка в одній особі, ні чоловік ні жінка в одній особі… І також вони стверджують, що гендер, на відміну від статі, може змінюватися ― залежить від того, як людина себе сьогодні чи завтра почуває. Тому скільки відчуттів щодо власної ідентифікації, стільки може бути і гендерів. Натомість статей є лише дві ― чоловік і жінка― то на цій підставі не доводиться ототожнювати ці поняття. Хоча люди, які не знають цього, часто ототожнюють ці поняття.

          Чи пов’язано це зі свободою вибору людини?

          Марія Ярема:

          ― Як казав апостол Павло: «Все можу, та не все корисне». Здатність обирати передбачає множинність варіантів: можу бути доброю людиною, а можу бути злочинцем; можу обирати гендер, який відповідає моїй статі, а можу йти всупереч своїй природі. Однак тут треба розрізнити право вибору від реалізації свободи.

          Якщо ми говоримо про свободу, то добре розуміємо. Що алкозалежна людина не є до кінця свобідна. Чи злочинець теж залежить від своїх виборів і страждає від цього.

          Коли ми говоримо про здорову реалізацію свободи, то ту  не передбачається вибір гендеру довільно. Треба в своєму гендері, відповідно до своєї статі. Про гендер варто говорити як щось додаткове до своєї біологічної статі, але не супротивне біологічній статі.

          Юрій Підлісний:

          ― Варто згадати, де коріниться асоціювати себе зі суспільно обумовленими ролями. А це випливає з концепції свободи, як абсолютного поняття, яке стверджує, що якщо ми свобідні, то свобідні в усьому і до кінця. І ту ми наштовхуємося на один феномен: ми не обирали , коли народитися, не в нашій можливості вибору була наша поява і нас ніхто не питав, якою статі будемо. Це все треба прийняти. А це все ― не в рамках нашої свободи. А це вже боротьба з власною природою.

          Ті, хто говорять, що наші ролі не мають бути прив’язаними до статі, виходять із концепції, що наша свобода с абсолютна. І вони говорять термінами насильства. Насправді, тут треба підходити зважено. Бо є те, що дійсно визначається нашою статтю. Наша стать впливає не лише на нашу тілобудову, а й впливають на нашу психосоматику.

          На перших сторінках Святого Письмі сказано, що Бог створив людину чоловіком і жінкою. Тому важливо Поняття рівності, про яку багато говорять у суспільстві, поняття гендерної рівності це те саме чи ні?

          Марія Ярема:

          ― Якби стать і гендер були одним і тим самим, то рівність чоловіків і жінок та гендерна рівність теж було би одним і тим самим. Та, як ми вже казали, що є велике розходження між двома статями і безліччю гендерів. Тож, коли ми хочемо говорити про рівність чоловіків і жінок, то треба так говорити, то варто зазначати, що ми кажемо про статеву рівність.

          Та коли ми говоримо про гендерну рівність, то як можна говорити лише про чоловіків і жінок, якщо є так багато гендерів? Тоді це означає, що ми урівнюємо усіх ― чоловіків, жінок і енні гендери.

          Тому з цим виникає велика плутанина. Часто закидають, що церковники проти рівності чоловіків і жінок. Та це не так. Ми за їхню рівність. Але ми проти гендерної рівності.

          Бо поняття гендеру надто навантажені неприйнятними ідеологемами. Тому терміни дуже важливі. Адже, коли ми говоримо про статеву рівність, то йдеться про рівність чоловіків і жінок. Та коли йдеться про гендерну рівність, то говоримо про рівність неіснуючих статей із реальними статями. А це не одне й те ж. тому важливо не підмінювати поняття.

          Яка мета гендерних ідеологів?

          — Небезпека в тому, що гендер розмиває ідентичність людини. Якщо я не знаю, хто я є, то чи можу ідентифікувати себе національно, релігійно? Ми бачили, з чого починалася війна: частина населення не знала, з ким себе ідентифікує. Гендерні теорії відкривають площину для маніпулювань суспільством.

           Юрій Підлісний:

          ― Маю надію, що ця гендерна ідеологія перейде, так, як інші нежиттєздатні ідеології.

          Яка позиція Церкви в контексті гендерної ідеології?

          Марія Ярема:

          ― Роль Церкви — свідчити правду. Ми опираємося на Об’явлення, раціонально його пояснюємо і це є нашим джерелом. Об’явлення нам каже, що Бог сотворив чоловіка і жінку, рівних, але не однакові. Рівні, бо Божим образом шанований, як чоловік, так і жінка. А це ознака людської гідності, задатків і талантів, які Бог дає обом статям.

          Маємо бути вірними природі, яку заклав Бог. Ми сотворені успадкувати вічне життя.

          Юрій Підлісний:

          — З перших сторінок Святе Письмо говорить про те, що людина — це чоловік і жінка, створені одне для одного — що Бог поєднав, нехай людина не роз’єднує, щоб один одного любили і дарували радість та насолоду, продовжували людський рід.

          Розуміючи це, Папа Римський Іван Павло ІІ написав низку праць на цю тему, які об’єднані під однією назвою — богослов’я тіла.

          Перше чудо, яке творить Христос, відбувається в Кані Галилейській на весіллі. А, завершуючи свій земний шлях  на хресті, Ісус дбає про свою Матір, віддаючи її під опіку наймолодшому апостолові.

          Підготувала Наталія ПАВЛИШИН

           

          Читай також

        • «Прийди і подивись»: програма після якої молодь стала ближчою до Бога
        • «Церква в Європі має дихати двома легенями: Західною і Східною» — внесок української молоді в лист від Комісії Молоді при Раді Єпископських Конференцій Європи до учасників Синоду про Синодальність
        • «Шлюб — це права, обов’язки й відповідальність перед іншою людиною», — Юрій Підлісний про сімʼю як майбутнє України
          • Оціни

            [ratemypost]

               

              Про автора

              Журналіст "ДивенСвіт"