Чому у священників такий дивний одяг? Хіба не можна простіше одягнутися? Яке значення кольорів? Що символізує цей одяг? Про це — у відео отця Андрія Максимовича на каналі АМВОН.
Одяг священника має такі основні частини стихар, єпитрахиль, пояс, нарукавники і фелон.
Кожен елемент є дуже важливим, тож під час Божественної Літургії всі ці елементи мають вдягнені на священнослужителеві. Та є богослужіння, на які священник може взяти лише єпитрахиль чи єпитрахиль із фелоном, як, наприклад, на Сповідь чи на служіння Молебню.
Спершу священник одягає стихар. Це — біла сорочка, переважно з візерунком унизу. Вона нагадує нам світлу хрещальну ризу — крижму. Це — одна із найдавніших риз, які використовували пресвітери. Цей одяг символізує радість служіння. У цей час священник молиться словами з пророка Ісаї 61,10: «І зрадується душа моя в Господеві, бо нарядив мене в ризу спасіння і в одежу радощі одяг мене. Мов, на жениха поклав на мене вінець і як невісту прибрав мене красою».
Також цей елемент символізує хітон Ісуса, в якому він повсякчас ходив і проповідував Боже Царство.
Далі священник одягає єпитрахиль. Це дуже важливий елемент одягу, оскільки його найчастіше використовують в усіх молитвах та богослужіннях (єпитрахиль дослівно з грецької означає те, що навколо шиї). Це довга широка стрічка, значення якої — Благодать, яку Господь через нього зливає на церковну спільноту. А також символізує благе ярмо священничого служіння. Під час одягання священник проказує слова Псалма: «Благословен Бог наш, що проливає Благодать свою на священників своїх, мов, миру на голову що на бороду спливає, на бороду аронову, що спливає до краю одежі його…»
На єпитрахилі є сім хрестів, що символізують сім святих таїнств. Шість із них чітко видно усім людям — вони є спереду і це означає, що ці Святі Тайни може здійснювати священник — Хрещення. Миропомазання, Євхаристія, Сповідь, Вінчання та Єлевопомазання.
На шиї є ще один хрест, який символізує тайну Священства, яку священник отримав через рукоположення Єпископа — тайну, яку священники не можуть сповнювати, а лише архиєреї.
Пояс — ще один елемент одягу, який використовує священник. У молитві під час підперезування розкривається суть цієї одежі: «Благословен Бог, що підперезує мене силою, стелить непорочною путь мою, зміцнює ноги мої, як у лані, і на високостях ставить мене» (це також із книги Псалмів). Пояс символізує готовність ієрея священнодіяти з Божою силою, яку Господь підперезує для боротьби з гріхами та спокусами.
Під час одягання нарукавників священник промовляє такі молитви: «правиця твоя, Господи, славилась силою, права рука твоя, Господи, перемогла ворогів, і великою славою твоєю стер єси супротивників».
На ліву руку промовляє такі слова: «руки твої створили мене і впорядкували мене, врозуми мене і я навчуся заповідей твоїх зараз».
Молитви і цей елемент одягу нагадує священику про те, що Бог діє його руками.
Ще один символ нарукавників — кайдани, якими Ісуса ув’язнювали: «переслідували мене переслідуватимуть і вас», — каже Ісус до своїх учнів Євангеліє від Івана.
На завершення священник одягає фелон, що в перекладі з грецької означає плащ. Ієрей промовляє таку частину Псалма: «священники твої зодягнуться у праведність і преподобні твої радітимуть завжди нині і повсякчас і на віки вічні. Амінь».
Одягання фелону нагадує священикам про радість служіння Богові та праведність, у яку вони мають духовно зодягнутися щоденно. Цей одяг символізує багряницю, якою одягли Христа перед хресною дорогою — накинули як накидку після бичування.
Навіщо взагалі такий одяг? Хіба для Бога має значення, в чому ми одягнені? Нащо це все? Насамперед цей особливий одяг вказує на те, що під час Богослужіння відбувається щось особливе.
Мені подобається, як наш Катехизм описує священничі ризи, кажучи, що вони символізують нове життя у воскреслому Христі. Пишністю і красою ризи виражають благу красу Божого Царства. Звісно, такий людський спосіб здається примітивним для Бога. Та нам, людям, це допомагає якнайкраще відчути тут, на землі, прихід Божого царства. Недарма посланці Князя Володимира, які йшли поглянути на віру греків, описували літургійну молитву, як молитву, немов, на небі, бо нема на землі такого видовища або краси такої…
Храм дає можливість людям зосередитися і заглибитися ще краще в стосунок із Богом, відчути передсмак Божого царства. Хіба не чудернацько виглядає спідниця у чоловіків Шотландії чи японський традиційний одяг? Це певна культура і традиція, яка висвітлює характер цих народів. Так само і наші ризи, які тяжіють корінням з Греції, але обшиті українською вишивкою підкреслюють красу Божого царства, яке ми пробуємо окреслити нашим людським оком.
Що означають кольори священничого одягу? У християн від початку колір мав важливе значення, особливо це можемо побачити в іконографії. Тому кожен колір має своє значення і час для застосування.
Білі та золотисті вживається на Господні свята перш за все, а також у будні.
Блакитні — на свята в честь Пресвятої Діви Марії.
Зелені — на П’ятдесятницю чи Квітну неділю.
Неофіційно, але є така практика, червоно-пурпурові або фіолетові — на Великий піст, заупокійних службах чи у свята мучеників.
Одяг диякона
Диякон одягає далматику — схожа до стихаря. Вона буває різних кольорів і візерунків, як і фелон. Та зміст той самий, як і молитва — така, як і в священника.
До стихаря диякон одягає орар це — довга стрічка, що символізує крила, оскільки він покликаний до служіння літургійній спільноті. І також нарукавники.
Одяг єпископа
У єпископа все дуже схоже до священничих риз: стихар, єпитрахиль, пояс, нарукавники. А також додаткові елементи: набедреник — єпископ його носить при поясі з правого боку, цей елемент одягу вказує на меч духовний, яким є Слово Боже і символізує учительську владу єпископа.
Верхньою одежею єпископа є не фелон, а сакос, який символізує владу єпископа провадити народ Божий прикладом покаяння.
Поверх він одягає омофор — те, що чітко відрізняє єпископа від усіх. Омофор є символом ягняти, якого архиєрей бере на свої плечі. Це пригадує нам, що єпископ є як добрий Пастир і, за прикладом Христа, опікується довіреною йому духовною паствою та йде шукати загублених овець.
На голову єпископ одягає прикрашену шапку — мітру (з грецької — пов’язка), що є знаком духовної влади дарованої єпископові Царем Небесним.
Єпископу належить жезл або посох, який є знаком пастирського служіння.
Також є панагія — кругла ікона Спасителя або Богородиці, яку єпископ носить на грудях.
Крім усього є мантія, на яку нашито скрижалі — образи Старого і Нового завітів.
Та кольорові стрічки, які символізують посвяти Богові та місії навчати освячувати провадити Божий Люд.
Підготувала Наталія Павлишин
