Чому людина, яку нічого не обмежує, насправді самотня?

Іноді ми так грузнемо в обов’язках і потребах, що перестаємо запитувати себе: чого потребую саме зараз? Чого б мені хотілось? Це дуже важливі питання, бо запорукою справжнього щастя є займатися тим, чим хотілось би.

Часом тобі хочеться, щоби нічого на світі тебе не обмежувало? Тут і зараз могти усе? Але чи цілковита свобода – це не ознака самотності?

Нестача меж – нестача стосунків

Якщо можеш чинити так, як заманеться, якщо ніхто тебе не обмежує, то значить – у тебе немає можливості стосунку з другою особою. У справжніх стосунках завжди є межі. Навіть у короткочасних взаєминах з іншими людьми мусять бути певні бар’єри. В іншому разі про справжність не йдеться.

Бо твої межі окреслюють те, ким ти є, за що відповідаєш, як і межі іншого. Кордони кожної особи говорять про те, що для неї прийнятно, а що – ні.

Якщо у конкретних відносинах ти можеш усе, то значить, що інша особа пристосовується до тебе, не проявляє себе, не є, власне, собою. Отже не йдеться про стосунки, в яких відбувається справжня зустріч двох. Коли можеш усе – ти самотній.

Уяви собі ситуацію, що хтось із близьких ніколи не говорить тобі «ні». Погоджується з усім. Коли запитуєш, чого бажає, що би йому хотілось – каже, що того ж, що тобі. І так щоразу. Як почуватимешся?

Не йдеться про те, щоби могти робити усе, що заманеться.

 І хоч багато хто каже, що саме того прагне, однак, здається, вони прагнуть зовсім не того.

 Прагнення до відсутності кордонів пов’язане з

Буденністю

Браком можливості самоствердження

Нестачею часу для себе

Незадоволенням своїх потреб

Іноді ми так грузнемо в обов’язках і потребах, що перестаємо запитувати себе: чого потребую саме зараз? Чого б мені хотілось? Це дуже важливі питання, бо запорукою справжнього щастя є займатися тим, чим хотілось би.

Те, що хтось каже нам «ні» зовсім не погано, те, що говоримо «ні» іншим – цілком нормально.

Нами і справді нерідко керують постійні «мушу». Піти туди, зробити те. Але чи не варто частіше запитувати себе: а чого я хочу тут і зараз. Замість чого реалізую довжелезні списки «повинен» і «мушу»?

Кожен з нас потребує своїх кордонів, в яких міг би відчувати себе задоволеним і щасливим, займаючись «бажаними» справами. Так нам вдасться відчути оту свободу, якої прагнемо. І тільки так надалі легше служити ближньому у справжніх стосунках.

Адаптація Тетяни Трачук