Навіщо брати шлюб - ми й так кохаємо один одного!

Сьогодні все більш звичайною є ситуація, коли пари живуть разом без шлюбу роками, плануючи чи не плануючи весілля. І для них зрада має дещо інше значення.

Зраду сприймають як невірність тому, з ким зараз перебуваєш у зв'язку. Якщо ми зустрічаємось чи живемо разом - вірні одне одному. Однак якщо розійдемось і будемо з іншими, то зберігатимемо вірність їм.

І це проблема не тільки тих людей, які не пізнали Бога. Це дуже часто трапляється серед християн.

Немає рецепту, як зарадити у тому випадку, коли люди думають, що вірність їхнім почуттям - це виконання волі Божої. Якщо ти полишаєш сім'ю з дітьми і йдеш до когось за почуттями, то ти вірний своєму егоїзму. Якщо полишаєш монаше життя заради почуттів - ти вірний своєму егоїзму, а не голосу Божому.

Слід розуміти, що є речі, які не можуть бути відносними, якими можна керувати на свій манер. Обітниця шлюбу, целібату, богопокликаного життя - це дуже серйозний вибір. І кожен, хто його робить, має бути свідомим відповідальності.

Так ми вчимось дозволяти собі думати "відносно". Почуття одне до одного - це прекрасно. Але закоханість дуже швидко може втрачати свою колосальну значимість у житті, як тільки трапляються певні проблеми. Бог, який стає свідком нашої любові - дає нам сил боротись з негараздами і тривати у любові.

Тому якщо ви думаєте, що шлюб - це річ формальна, яка обтяжує або непотрібна, то помиляєтесь. Шлюб - це єдність не лише двох осіб, але двох із Богом. І саме Бог робить усе, щоби незрілі і часто егоїстичні почуття обох ставали одним, відкривючи силу справжньої любові.

Автор: Тетяна Трачук

за матеріалами