Останній тиждень перед Воскресінням – час, коли ми пригадуємо найважчі муки у житті Спасителя, дорогу, яка привела Його на Голгофу. Пропонуємо Вам разом із нами зупинитись на декілька хвилин, щоб пригадати, наскільки жертовною є Божа Любов.
Хресна Дорога в Колізеї під головуванням Святішого Отця Франциска.
Роздуми та молитви учнів римського ліцею Піло Альбертеллі, під керівництвом викладача релігії Андреа Монда.
Ісуса покладено до гробу
З Євангелія від Йоана 19, 41-42
А був на тому місці, де розіп’яли його, сад, а в саду тому – нова гробниця, в якій нікого ще не клали. Тож, оскільки в юдеїв був день Приготування до Пасхи і гробниця була поблизу, – поклали туди Ісуса.
Роздум
Більше не бачу Тебе, Ісусе, стало темно. З пагорбів спускаються довгі сутінки, а в Єрусалимі поруч з оселями та в кімнатах мерехтять суботні вогники. Стукають у зачинені й недосяжні ворота небес: кому дуже самотньо? Хто може спати в таку ніч? У місті лунає дитячий плач, пісні матерів, вигуки солдатських патрулів: умирає цей день, а Ти – лише заснув. Ти спиш? І на якому ложі? Який покров ховає Тебе від світу?
Йосиф Ариматейський ішов здалека Твоїми слідами, і тепер крадькома він супроводжує Тебе уві сні, забирає Тебе від злих і безпощадних очей. Полотно вкутує Твоє холодне тіло, витирає кров, і піт, і сльози. З хреста спускаєшся вільно, Йосиф кладе Тебе на плечі, Ти – легкий: не маєш тягаря смерті, ні ненависті, ні урази. Ти спиш, як колись, сповитий, у теплій соломі, а інший Йосиф тримав Тебе на руках. Як тоді не знайшлося для Тебе місця, так і зараз не маєш, де схилити голову: але на Голготі, на твердому черепі світу, росте сад, у якому досі нікого не ховали.
Куди відійшов Ти, Ісусе? Куди спустився, як не в безодню? Куди, як не в місце, не доступне досі, у найдальшому закутку? Ти опинився в наших путах, Тебе поневолює такий самий наш смуток: як і ми, Ти ходив по землі, а тепер, як і ми, під землею знаходиш місце Собі.
Хотілося б утекти далеко, але Ти – в моєму нутрі; мені не потрібно виходити шукати Тебе, бо Ти стукаєш у мої двері.
Молитва
Прошу Тебе, Господи, Ти явився не в славі, а в тиші непроглядної ночі. Ти не дивишся на зовнішність, а помічаєш таємне і сягаєш глибини серця. Почуй із глибини наш голос: щоб ми, виснажені, могли спочивати в Тобі, розпізнати в Тобі свою природу, споглядати в любові Твого покійного обличчя свою втрачену красу.
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє, нехай прийде царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи від лукавого.
