Давай вишиємо у серці любов

Те що не сказано, читається в очах, Бо ж він тобі не скаже, Як холодно сьогодні було в снах, Й коли в окоп глибокий ляже. Бо він не скаже як болить Те, що та правда так далеко, Що серденько за мамою щемить, І може скоро розрядитись батарейка. Не скаже, що все ж хочеться тепла, Що та війна жорстока і реальна. А в тій реальності живе біда, І зустріч з нею, як завжди, фатальна. Не скаже, бо у серці має те, Що завжди в бій веде і не хитає. Там вишита любов до Батьківщини все ж живе, А ти на долю досі нарікаєш. Тож пам'ятай - несказане, читається в очах, А долю свою ти сам вишиваєш. Він ж не розкаже як коли-небудь страждав, Бо та любов усе життя палає! P.S. в День вишиванки бажаю назавжди вишити у свому серці любов до багатостраждальної Неньки!