Унікальна розповідь дітей священика про своє життя. Скориставшись моментом відсутності мого тата о. Михайла, я – Маґда втілила свою давню мрію і поділилась зі світом як це – бути дитиною священника. А ще, щоб не почуватись самотньою, запросила спеціальну гостю! Це Емілія Димид – оператор, суфлер і надійна порадниця YouTube каналу: “Христянин чи бандит?”.
Послухайте про негативи і позитиви, того щоб мати за тата священика. Це цікаво і жваво. Не пропустіть “Як це – бути дитиною священника?”.
Почнемо з того, що не всі священики у світі можуть одружуватися. Чому? Бо існує поняття целібату, тобто безшлюб’я, яке забороняє одружуватись священикам, чи ставати священниками одруженим чоловікам. Все що вам треба знати сьогодні – це те що в УГКЦ, ПЦУ та РПЦ, одружений чоловік може стати священником, а тобто мати дітей.
Особливо коли ми ще були маленькі, і друге питання після “Як ти називаєшся?” є “А ким працюють твої батьки?” ми впевнено відповідати що наш тато священник. Реакція завжди дуже тішила. “Ого!”, “Нічо собі”, “Мммм”. Так ніби би говорили, що наш тато президент, чи космонавт. Зараз нічого не змінилось.
І в ту саму секунду, коли оточуючі дізнаються цей факт, на нас навалюється мільйон стереотипів і міфів.
Діти священників – мають бути ідеальні. Ми маємо подавати приклад всюди: добре вчитись, не дружити з хуліганами, не писати шпаргалок, а не дай Боже ти скажеш погане слово! Нам не можна малювати нігтів, проколювати вуха чи, тим більше, ніс і губу, ми маємо ходити тільки в гольфах і довгих спідницях, і макіяж – це теж не про нас. Потім ми не можемо вживати алкоголь, курити і робити татуювання.
Цікаво, що ця ідеалізація проявляється у всіх вікових групах. Не лише вчительки і директори частенько доколяли нам страшною фразою: “В тебе ж тато священник, а мама при церкві працює”, а й наші ровесники. Ще в дитячому садочку нашому братові Дмитрові надали моральний мандат, і часто коли хтось бешкетував запитували: “Правда його Бог покарає?”
Та ми, хоч і відчували тиск оточення, але завжди успішно протистояли йому. Мільку часто ловили на списуванні, в мене довгі кольорові нігті, Дмитро і Артем не збираються ставати священниками, а Климця любить короткі шорти і в неї взагалі колись були дреди!
Звичайно, на наших плечах лежить відповідальність за репутацію батьків: мовляв якщо він не може бути хорошим батьком для своїх дітей, то як він буде добрим пастором для своєї громади? Тому часом, особливо в церкві чи на інших християнських тусовках, ми справді почуваємо себе як діти президента, бо всі за нами активно спостерігають. Але це ніяк не означає що ми маємо поводити себе скуто, позувати, і вдавати святеньких ангеликів.
Бо насправді, все залежить від наших стосунків з Богом, а не від нашого походження. Вони або офіційні – тобто раз на тиждень, в неділю, ми приходимо до Церкви на дипломатичну аудієнцію в гарних костюмчиках і сидимо в перших рядах.
Або дружні, коли Бог є нашим близьким приятелем, який любить нас такими якими ми є, бачить наскрізь і приймає наші помилки, гріхи і невдачі.
І якби кожен розумів, що в Божих очах ми всі рівні, що ми ВСІ в привілейованому становищі, то спішили би дбати про чистоту своєї душі і розвиток особистих стосунків з Богом.
Все тут не опишемо. Швидко перейдіть на відео “Як це – бути дитиною священника?” на каналі “Християнин чи бандит?”, щоб довідатися більше і зрозуміти цей виклик життя. Там YouTube блогерка Маґдалина, учасниця реаліті-шоу “Бебісітери президента” говорить із своєю сестрою Емілією – вони дочки священника Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ) і викладача Українського Католицького Університету (УКУ) отця Михайла Димида.
