22. Крадіжки та шкоди 1-5; відшкодування 6-14; різні випадки 15-30
- «Коли впіймають злодія, як вломлюватиметься, і поб’ють так, що вмре, нема злочину крови.
- Коли ж над ним уже зійшло сонце, тоді є кривавий злочин; злодій мусить відшкодувати; коли в нього нічого нема, так продадуть його самого за крадіж.
- Коли ж украдене, чи то віл, чи осел, чи ягня, знайдеться у нього живим, поверне вдвоє.
- Коли хто попасав би на полі, або на винограднику й пустив би худобину пустопаш, а вона повипасала б на сусідовім полі, то винагородить щонайкращим із свого поля або виноградика свого.
- Коли вибухне вогонь і кинеться в тернину й перекинеться на копи або на хлібні поля, або й на поле, той, хто спричинив пожежу, мусить дати (повне) відшкодування.
- Коли хтось передасть другому гроші чи якісь вартісні речі на переховок, і викрадуть їх у нього з хати, мусить злодій, як знайдеться, повернути вдвоє.
- Як же злодія не знайдуть, мусить господар хати з’явитися перед Богом, щоб довести, що то не він присвоїв ближнього речі.
- В кожнім порушенні власности, чи то буде віл, чи осел, чи вівця, чи одежа, чи всяка інша згуба, що про неї хтось (пошкоджений) скаже: Ось воно, – справа обох мусить іти перед Бога; і той, кого Бог визнає винним, зверне другому вдвоє.
- Коли хтось передасть другому на переховування осла, чи вола, чи вівцю, словом, якубудь тварину, і воно здохне, скалічиться або його вкрадуть так, що ніхто не бачив,
- нехай присяга перед Господом розв’яже між обома, чи він не присвоїв собі річ ближнього; господар мусить пристати (на це), і той не має платити нічого.
- Коли ж насправді вкрадено в нього, мусить господареві за неї заплатити.
- Коли ж (дикий звір) роздер, нехай принесе розшматоване на доказ, а за розшматоване не має платити нічого.
- Коли хто визичить у другого скотину, і вона окалічіє чи здохне, власника ж не було при тому, -вповні заплатити.
- Коли ж власник був при тому, не треба йому платити нічого. Якщо дана була (тварина) в винайм, то одержить він ціну винайму.
- Коли хто зведе ще незаручену дівчину та й спізнає її, мусить дати їй посаг і взяти собі за жінку.
- Коли ж батько рішуче відмовиться дати її йому за жінку, то звідник одважить стільки срібла, скільки дають у віно дівицям.
- Не лишай відьми живою.
- Кожного, що злігся зо скотиною, каратимеш смертю.
- Хто приносить жертву божкам, а не одному тільки Господеві, на того впаде анатема.
- Не будеш утискати чужинця і не гнобитимеш його, бо ви самі були чужинцями в Єгипетській землі.
- Ані вдови, ані сироти не будеш утісняти.
- Бо коли ти їх пригнічувати будеш, і вони голосінням заголосять до мене, то слухом почую зойк їх.
- І запалає гнів мій, і мечем висічу вас так, що жінки ваші стануть вдовами, а діти сиротами.
- Коли позичиш гроші комусь із мого народу, вбогому, що при тобі, то не станеш для нього лихварем, ані не накладатимеш на нього відсотків.
- Коли візьмеш у заставу одежину ближнього твого, мусиш повернути її йому до заходу сонця;
- бо стільки й прикриття його, що та одежинка на його тілі; у чім же лягти йому? Як заголосить до мене, я почую його, бо я милосердний.
- Не хулитимеш Бога, і князя народу твого не проклинатимеш.
- З надміру врожаю твого та з соків точила твого не гаятимешся з приносом. Первенця з дітей твоїх віддаватимеш мені.
- Так робитимеш з волом і з дрібним скотом твоїм; сім днів буде воно при матері своїй, восьмого ж дня даси його мені.
- Будьте ж мені людьми святими; м’яса, розшматованого звірюкою в полі, не їстимете; псам викинете його.»
“Справа обох мусить іти перед Бога”
Щоб зрозуміти ситуацію, завжди треба вислухати усі сторони, кожну думку, кожне сприйняття. І лише так можна бути об’єктивним. Хоча людський фактор завжди визначальний. Тож завжди будуть сумніви, будуть думки – “а може”, “а якщо”.
Єдиний найсправедливіший суддя – Господь. Бо Він знає не лише наші вчинки, а й наші помисли, і те, що й чому ми зробили.
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
