«У страшних умовах ми зберігаємо людяність і саме капелан у цьому допомагає» – начальник Служби військового капеланства ЗСУ

Читай також

  • #НазустрічРіздву. День 21. 5 грудня. Іншою дорогою вертатися до свого краю
  • Три прості способи, як пояснити друзям свою віру в Бога
  • #НазустрічРіздву. День 17. 1 грудня. Іти назустріч Христові, попри труднощі і не боячись помилок у дорозі
        • «У страшних умовах ми зберігаємо людяність і саме капелан у цьому допомагає» – начальник Служби військового капеланства ЗСУ

          Україна разом зі західними партнерами розбудовує професійну капеланську службу і готує капеланів для служби в Збройних силах.

          Відповідний закон було ухвалено за кілька місяців перед широкомасштабним вторгненням Росії, тож готувати капеланів довелося в умовах бойових дій, розповідає Голосу Америки начальник Служби військового капеланства ЗСУ Апарату Головнокомандувача ЗСУ, полковник Олексій Терещук.

          З кореспонденткою Голосу Америки Наталкою Чуріковою він зустрівся у вашингтонській студії у четвер, 14 вересня, і розповів, чим займаються капелани у війську, як допомагають партнери, чи дозволено жінкам бути капеланками, з якими труднощами доводиться зустрічатися новій інституції і про те, кому поради капелана можуть виявитися найбільш потрібними.

          Розмова була скорочена і відредагована для плинності та ясності.

          Наталка Чурікова, Голос Америки: Ви говорили у квітні про те, що українські військові капелани навчатимуться Сполучених Штатах, Великій Британії та Південній Кореї. Чи ці навчання вже відбулися?

          У нас уже відбулося два навчання – одне у співпраці з американськими військовими партнерами був курс у Німеччині на базі сьомої тренувальної армії США. Крім того, 10 військових капеланів були у Великій Британії

          Олексій Терещук, начальник служби військового капеланства ЗСУ: Насправді так, окрім того, що в Україні відбувається підготовка військових капеланів на базі Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка, нам допомагають наші партнери. У нас уже відбулося два навчання – одне у співпраці з американськими військовими партнерами був курс у Німеччині на базі сьомої тренувальної армії Сполучених Штатів Америки. Там пройшли курс підготовки 25 військових капеланів, разом зі мною. Ми подивилися програму, подивилися методи, специфіку.

          Крім того, 10 військових капеланів були у Великій Британії у школі підготовки військових капеланів. І за декілька днів, 23 вересня, чергова група військових капеланів їде в Німеччину на американську базу, щоб далі проходити навчання.

          Партнери цікавляться бойовим досвідом українських капеланів

          Н.Ч.:Чого навчають військових капеланів в арміях НАТО, в американській,британській армії, і як цей процес буде відбуватися в Україні?

          О.Т.: Насправді такий шалений поштовх до цього був у 2014-му році, коли розпочалася російсько-українська війна, і тоді священники, пастори поїхали у військо, розуміючи важливість духовної підтримки. Вони поїхали у військо як волонтери, добровільно, відвідували хлопців, служили їм, молилися за них і разом з ними.

          Наша підготовка полягає в тому, щоб наш шалений бойовий досвід капелана поєднати з їхніми теоріями, доктринами, щоб наші капелани зрозуміли, що усе те, що вони все роблять практично, має теоретичне підґрунтя в інших арміях

          Зараз ми на такому етапі, що нарешті перейшли на професійне військове капеланство у такому форматі, як у більшості наших партнерів – країн-членів НАТО. Тобто військовий капелан є в однострої, він має офіцерське звання, він підписує контракт, він має свого помічника.

          Тобто ми беремо найкраще, що є у світі, враховуючи свій досвід. Нашого досвіду за 10 років війни у військових капеланів дуже багато, і ним також цікавляться наші друзі-партнери.

          Тому наша підготовка полягає в тому, щоб наш шалений бойовий досвід капелана поєднати з їхніми теоріями, доктринами, щоб наші капелани зрозуміли, що усе те, що вони роблять практично, має теоретичне підґрунтя в інших арміях. І тоді це все поєднується у зрозумілу картинку, тому що переважна більшість священників і капеланів до цього не мали стосунку з військом взагалі.

          Бо різниця між тим, щоб бути священником і пастором у цивільному житті, і бути військовими капеланом, є досить суттєва.

          За 6 тижнів ми даємо ті знання з тактичної медицини, з мінної безпеки, зі зв’язку, і інших питань, щоб священник, який став військовим капеланом розумів, де він перебуває

          Капелан має гасло «Бути поруч». Зазвичай він не перебуває на лінії зіткнення – безпосередньо там, де йдуть бойові дії. Але він дуже близько, тобто небезпека, загроза завжди є. І ми, як збройні сили, маємо навчити і дати мінімум необхідних знань, враховуючи обмеження по часу, тому що зараз в нас є війна, і немає змоги навчати пів року–рік.

          Тому за шість тижнів ми даємо ті знання з тактичної медицини, з мінної безпеки, зі зв’язку й інших питань, щоб священник, який став військовим капеланом розумів, де він перебуває, що йому робити можна, що не можна, і як діяти – тобто такі мінімальні військові знання.

          А як офіцер, він в першу чергу капелан, тому на цих курсах, як у нас, так і за кордоном, ми викладаємо певні особливості капеланського служіння.

          Бо насамперед капелан є душпастиром для всіх, для всієї своєї військової частини або підрозділу, незалежно від того, якої віри в тебе військовослужбовці, і навіть якщо вони атеїсти. Він має підтримати духовний стан, забезпечити духовно-релігійні потреби, якщо це віруючий твого напрямку, якщо ні, то капелан шукає поряд священника, пастора, імама, щоб привести його до військовослужбовця, або військовослужбовцю забезпечити доступ до такого священнослужителя, щоб духовні потреби були забезпечені у воїна, і це – головне завдання наших капеланів.

          Голос Америки

          Читай також

        • #НазустрічРіздву. День 21. 5 грудня. Іншою дорогою вертатися до свого краю
        • Три прості способи, як пояснити друзям свою віру в Бога
        • #НазустрічРіздву. День 17. 1 грудня. Іти назустріч Христові, попри труднощі і не боячись помилок у дорозі
          • Оціни

            How useful was this post?

            Click on a star to rate it!

            Average rating 0 / 5. Vote count: 0

            No votes so far! Be the first to rate this post.